— А пам’ятаєш, як ми раніше співали з тобою? Час рікою пливе, як зустрів я тебе, як зустрів я тебе, моя пташко… – тихо заспівала Антоніна. — Довго, довго дививсь, марно очі трудив, та впізнати тебе було важко, – підхопила дзвінким голосом Галя
Тоня жила сама, але завжди готувала собі повноцінний обід: і суп, і котлети чи курку, і гарнір. Навіть пироги пекла. Вона дуже любила готувати і смачно поїсти. Часто
— Не потрібні мені ніякі пиріжки, я на дієті. І яйця з картоплею чи морквою можна легко купити в магазині. Макар спочатку пояснював, що весна й осінь у селі — гаряча пора, що він не може кинути бабусю й матір наодинці з городом, що бабуся вже у віці, а в матері болить спина, що він чоловік, сил у нього більше і треба допомогти
— Хотіла онучку побачити, подзвонила Лізі, щоб дізнатися, коли можна приїхати, а мені відразу сто докорів висловили, — ділиться з подругою Марія Кирилівна. — Оце так новина! А
Син навіть фотографує тепер сніданки, обіди та вечері. Напевно, ловлять її перед опікою, на недбалості спіймати хочуть. Жінка зізнається, що сина любить, але вся ця ситуація її виснажує
«Горою всі за нього стали, як же, ображають хлопчика, — злиться Надія. — Ну, звичайно, головна претензія і звинувачення, що я вийшла заміж і завела собі нову дитину».
“Розплющ очі, старий, пані твоя вдень соплі тобі витирає, а ночами на побачення бігає, сама бачила!” Ось усі жили з тебе повитягує, на той світ відправить, а сама заволодіє твоїми законними метрами
— А сусід наш, з другого поверху, геть із глузду з’їхав! Самому вже восьмий десяток пішов, а він молодичку в хату притягнув, — нарікає одна із сусідок на
— Кухню треба мити після кожного прийому їжі, про готування я просто мовчу, — згадує Ангеліна. — Самій ніколи, ганяла мене. Я з жахом згадую вихідні та вечори. Головне, до брата — жодних претензій, він же чоловік. А я з ганчірками не розлучалася
«Я розумію, що мама просто зараз на повну котушку користується цією квартирою, як важелем. Тисне на те, на що може тиснути», — сумно розповідає подрузі Ангеліна. — Та
Зять вважав, що теща — жінка чудова, і з нею навіть уживатися не треба, така вона була комунікабельна. Завжди усміхнена, з прекрасним почуттям гумору, смачно готувала і в оселі тримала чистоту. Не теща, а справжній скарб без жодних домішок, чисте золото
Денис з Оксаною прожили разом перший рік, і мешкали вони з тещею, Іриною Михайлівною, діло було ще 5 років тому. Зять вважав, що теща — жінка чудова, і
— Надю, яка ти стала красива, я вперше прийшов на зустріч однокурсників і нікого тут не впізнаю, а тебе одразу впізнав! Олексій подав їй руку, і Надя не відмовилася, встала й пішла з ним танцювати, спіймавши на собі здивований погляд Рити, яка повернулася до їхнього столика
— Я на зустріч “Тридцять років закінчення інституту” не піду, у мене потім депресія буде! Нехай ідуть ті, хто щороку ходили, їм не помітно, як вони змінилися, —
— Еммочко, це ти? Як я рада, а то я сьогодні прокинулася, а вдома зовсім чужі люди! У сусідній кімнаті якийсь чужий мужик хропе, а потім з кухні вийшла якась товста жінка, і чомусь вирішила мене переодягати в ліжку! Я не знала, що робити, але я відбивалася, як могла! Еммо, приїжджай швидше, мені страшно, я їх боюся. Я не їла те, що вони мені давали, думаю, вони мені щось підсипали, вони хочуть у мене квартиру відібрати
Емма набрала старий номер домашнього телефону свекрухи, який вже давно вʼївся в памʼять. Слухавку взяла, як не дивно, не доглядальниця, а вона сама, і знову її впізнала. —
Ще через вісім місяців приїхала з Німеччини дружина Ігоря з донькою. Її багатий старий пішов з життя. Усе його майно і гроші дісталися його колишній дружині та дорослим дітям. І вона повернулася в країну, до колишнього чоловіка
Віра ходила з кута в кут по квартирі. Вона ніяк не могла повірити в те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять
— Ну кому ти збираєш, ба? – втомлено відповіла Юля, – Ти ж, зрештою, не вічна! Скоро вісімдесят, а все туди ж, цілий склад у шафі влаштувала. Ну куди це все потім, га? Нове ж усе, з бирками, а ти все збираєш і збираєш, а навіщо, для чого? Жити треба зараз
— Бабусенько, ну ти ж мені обіцяла, що викинеш це неподобство! — Юлечко, не гнівайся, – миролюбно відповіла її бабуся, Валентина Іванівна, – Ну що ти розлютилася на

You cannot copy content of this page