Головна

Автор: Selena

— Таню, приведи себе до ладу. — В якому сенсі до ладу? Я непогано одягнена, не в розтягнутих штанях, і не в засмальцьованому халаті. Удома різні домашні костюми, на вулицю теж непогано одягаюся. Так, частіше в штанах, але в спідниці за Марійкою не побігаєш, та й другий росте, незручно
Життєві історії 0
Тетяна дуже любила свого чоловіка. Познайомилися вони банально, на вулиці. — Дівчино, а ви ось — телефон упустили. — Це не мій телефон. — Зате це мій. Просто
— Минулого місяця на їжу та побутову хімію ми витратили чотирнадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень. Округлюємо до більшого, виходить десь 17 тисяч з тебе, і це ще скромно. Позаминулого місяця в нас було майже двадцять тисяч на їжу і побут. Тому давай складемо витрати за три місяці та вирахуємо середню. Виходить десь все таки близько двадцять тисяч
Життєві історії 0
Василь ішов з роботи, стискав кулаки та розмовляв сам із собою. Готувався до серйозної розмови з дружиною. — Я чоловік чи не чоловік?! Я таку зарплату отримую, а
— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе
Життєві історії 0
— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там
— Та забирай його! Не потрібен він мені, заважає тільки! З Жулею треба до ветеринара, а Вадик захворів, соплі знову, тому в садок не ходить, з собою брати не хочу, доведеться вдома знову одного залишати. Не подобається мені це. Ще газ запалить! Переживаю щоразу
Життєві історії 0
— Син хоче жити зі мною! — Ну, то забирай його. Він мені не потрібен, — легко погодилася Наталя. — Як тільки таких, як ти, земля носить? —
Ваш колишній чоловік, потрапив у дорожню пригоду, потрібен його медичний поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній? Павло — мій чоловік
Життєві історії 0
— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ковальчук Ольга Миколаївна? Це вас із другої міської турбують. Ваш колишній чоловік, Ковальчук Павло
А найсмішніше — харчі з холодильника вигріб: сир, молоко, йогурт. Він теж, бач, їх купував за свої гроші. А за мої? Наче за мої нічого й не купували, ага… Жили тільки в мене. І за квартиру я платила. І багато чого ще. Теж мені, герой — догори дриґом
Життєві історії 0
— І карниз заберу! Я його сам купував, між іншим, і вішав! — Та забирай! — І вафельницю! І тостер! Валерія схрестила руки на грудях і незворушно спостерігала
— Бабця твоя вже заповіт склала. Усе мені дістанеться. І будинок, і ділянка, і накопичені грошенята. Там небагато, але мені вистачить. Не віриш? Я спеціально для такого випадку маю копію документів. Показати? — Ти хто така? — засичала Дарина, розуміючи, що зіткнулася з шахрайкою, тільки дуже молодою. На вигляд їй було не більше двадцяти
Життєві історії 0
Дарина розуміла, що на неї чекає найскладніше — доглядати бабусю. Старенька мала круту вдачу і не любила нікого зі своїх родичів. Дарина й поїхала лише для того, щоб
— Ігорю, завези мене до онуків і їдь сам! Вони ж там одні залишилися, мабуть голодні, а попереду ніч. Схопила з холодильника пакет, сунула туди хліб, ковбасу, молоко і кинулася слідом за чоловіком. Серце розривалося на частини, там же дочка в лікарні й онуки самі
Життєві історії 0
Ігор вимив руки й сів за стіл. Тарілка борщу вже чекала на нього. Його дружина, Олена, щось збирала в пакет. — Знову онукам збираєш? — запитав Ігор, хитаючи
— Нормально це? Ми одружені, а ти купуєш машину на ім’я мами? Щоб дружині не дісталася, якщо що? — з місця зірвалася дружина в істерику. — Так, значить? Дитина спільна, а машину — на свекруху? Так, для мене це чудовий показник твого ставлення до мене. Загалом, ніяка ми не сім’я, якщо так. Я поживу поки у батьків, а ти подумай
Життєві історії 0
— Ще не подала, але пригрозила, що подасть. Поїхала зараз з дитиною до батьків на дачу, тиждень там вже безвилазно, а мої дзвінки взагалі скидає, образилася її величність!
— Одного я тільки не зрозумію, доню, за що ж ти мене так соромишся? Я начебто не злочинець, не пияка… Сільський ось тільки. Мабуть, у цьому мій злочин. Хоча, твій майбутній чоловік мене запрошував! Вважає, що я цілком гідний бути присутнім на весіллі доньки
Життєві історії 0
— Тату, ти не приїжджай на наше весілля. Ну, правда, що ти будеш мотатися даремно. Та й компанія для тебе там невідповідна… — Зоряна ніяково посміхнулася. — Ми

You cannot copy content of this page