Головна

Автор: Selena

— Ти собі зі смітника підбирай, хоч контейнерами. Або шукай речі, хто «задарма» віддасть. А мій син у лахмітті ходити не повинен! Ти витратила на себе гроші дитини! На собі економ, скороти свої витрати, почни, нарешті, на свої потреби хоч трохи заробляти
Життєві історії 0
«Викинув, — мало не плачучи, розповідає Антоніна подрузі. — Усе зібрав і відніс на смітник рано-вранці, поки ми ще спали. А потім запропонував мені просто здати в магазин
Я не витримала і випалила, дивлячись на зятя: — Та в тебе самого живіт висить, а знущаєшся з дитини! Краще б за собою стежив! Він побагровів, але нічого не відповів. Увесь вечір він дувся, мов шкодливе дитя
Життєві історії 0
Кажуть, що між зятем і тещею завжди іскрить, але я, щиро кажучи, ніколи не думала, що наші стосунки можуть стати такими напруженими. Так уже вийшло, що мені стало
Свекруха ніяк не могла знайти часу, щоб нас прийняти! У неї буквально кожен день розписаний із ранку до вечора! А носити другі ключі із собою, щоб передати нам їх десь на вулиці, вона відмовлялася. За словами Олени Сергіївни, її голова так щільно забита думками про нові захоплення
Життєві історії 0
«Дай Боже, аби моя свекруха була такою, як ваша!» — так мені тепер часто говорять знайомі, коли я розповідаю про Олену Сергіївну. Не можу сказати про неї жодного
— Що?! Як це ви віддали бабусю до інтернату? — не вірила своїм вухам Алла. — Аля, не кричи! Там чудові умови, за бабусею буде гарний догляд, — виправдовувалася перед дочкою Ніна Сергіївна. — Доню, мама має рацію, так буде краще для всіх. Насамперед для самої бабусі
Життєві історії 0
— Що?! Як це ви віддали бабусю до інтернату? — не вірила своїм вухам Алла. — Аля, не кричи! Там чудові умови, за бабусею буде гарний догляд, —
— Замовимо торт, решту зробиш сама. — А може, скоротимо список гостей? — запропонувала жінка. — Навіщо кликати колег? Запроси лише близьких друзів. — Людо, це мій ювілей, — Віктор почав сердитися. — Я хочу бачити всіх цих людей. Невже тобі складно раз на рік приготувати святковий стіл для чоловіка?
Життєві історії 0
Людмила зітхнула, дивлячись на календар. Червоним маркером було обведено дату — 13 листопада. День народження Віктора, її чоловіка. Шістдесятирічний ювілей. Здавалося б, радісна подія, але жінка відчувала тільки
— Я дзвоню, а мені сто відмовок, що вона свою дитину виростила, що не зобов’язана, що вона на пенсії хоче жити спокійно, а ми повинні няню наймати. А яка няня? Який сенс у роботі, якщо гроші віддавати няні?
Життєві історії 0
— Як же, думала, ми ж сім’я, треба ж допомагати й підтримувати. Тільки, знаєш, мені ця допомога тепер боком виходить. Так образливо! — скаржиться Олена подрузі. — А
— Ось така, мати в тебе, Іване, дурепа! — вила свекруха, сидячи в однокімнатній сина, навіть онука налякала. — Нічого, я з Олею вже зідзвонилася. Продамо квартиру, я собі будиночок поруч із сестрою куплю, вам віддам Іванову частину
Життєві історії 0
— Чоловік злиться, і я злюся. Ні, договір ми, звісно, ніякий із нею не підписували, але й її за язик не тягнули: вона сама клялася й божилася, —
Приношу канапки, а їх хтось з’їдає. Хто з вас це робить? Зізнавайтеся! Колеги, що сиділи у великому приміщенні, відірвалися від екранів комп’ютерів і весело розреготалися. — Значить, твої канапки найсмачніші в цьому офісі! — вигукнула Настя, старший менеджер із продажу. — Мій гороховий суп, наприклад, ніхто не краде. Та й макарони з підливою завжди лежать недоторканими
Життєві історії 0
— Та що ж це таке! — почувся роздратований голос Каті. Вона визирнула з офісної їдальні і, насупившись, оглянула всіх співробітників. — Щоразу одне й те саме! Приношу
— Зорько… Ти чого, вставай… Ну… Вставай, моя любимко… Знаєш, от Клавка каже, в неї Майка, така свинюка, напаскудить і тут же вляжеться, у те паскудство, вименем прямо, вивазюкається вся, ооой. Каже, тричі воду міняє, доки вим’я відмиє, уявляєш?
Життєві історії 0
— Де ти була? — Василь стояв на тремтячих ногах, важко спершись обома руками на стіл. — Тебе питаю, Надько! Надія, ще молода, міцно збита, впевнено стояла своїми
— Ніночко, дозволь нам узяти трохи їжі із собою! — попросила свекруха. — У нас вдома нічого нема, а тут стільки всього смачного залишилося. Ніна розгубилася від несподіванки. З одного боку, вона розуміла, що їжа й справді залишилася, і не хотілося, щоб вона зіпсувалася. Але з іншого, жінка вклала стільки грошей та зусиль у приготування страв, що їй хотілося зберегти рештки для себе
Життєві історії 0
— Свято буде чи ні? Я так нічого й не второпала, — поцікавилася за два тижні до дня народження Ірина Валеріївна. — Мені треба бігти в магазин по

You cannot copy content of this page