Головна

Автор: Selena

— Від тебе йду. Я дівчину собі знайшов, розумієш? — перейшов у наступ Олександр. — Ах, дівчину! Ну це я, звичайно, розумію! Як не зрозуміти?! Молоду захотілося? З начальника свого приклад береш?! Ну давай-давай! Удачі тобі! — прокричала Марина, намагаючись стримувати сльози. — Марино, я зараз не маю наміру з тобою скандалити. Просто ставлю тебе перед фактом і все, — відчужено промовив Олександр
Життєві історії 0
— Сашко, а чого валіза в коридорі? Тільки не кажи, що тебе знову на всі вихідні у відрядження! Ми ж на дачу збиралися! Ну що ти мовчиш? Скажи
— Ти не розумієш, — виправдовувався чоловік. — Це чужі гроші, ми крутимо бізнес. Ні, не скажу, коли буде «вихлоп», тоді й дізнаєшся. Так, я з роботи пішов, мені потрібен вільний час. Я все роблю заради сім’ї, не нагнітай, га? Від тебе одне скиглення вічне, спасибі мені потім скажеш. Ні, в суботу до твоїх батьків я не можу, у мене справи
Життєві історії 0
— Налаштувала? Так. І не збираюся цього приховувати. Хоча… я від доньки просто не стала приховувати правду. Ні тоді, ні потім. А що я мала говорити? Марина нервово
Я тебе ненавиділа. Хотіла ще помститися. Тому й поклала твою хустинку Ірі в домовину. Щоб вона твою печаль охороняла і не давала зняти. Я не розуміла тоді, що це покарання за вроки до мене через дочку прийшло. Потім уже, через роки, усвідомила. Але виправити нічого не можу
Життєві історії 0
Їй було дуже соромно. І ще й незручно, якось аж винною себе відчувала. Так хотілося, щоб та Іра з третього поверху вже нарешті з’їхала звідси. Хоча, звичайно, було
— Ти усвідомлюєш, що говориш? — за Зою заступилася тітка з боку покійного батька. — Ви з братом моїм вирішили життя покласти на помилку юності старшої дочки, то тепер і ваша молодша має зробити те саме? Нехай їде, я грошей дам. Їй тут із вами — не життя
Життєві історії 0
— Це було її свідоме рішення, а тепер вона вже не справляється. І не дивно: племіннику 19 років. Розум у нього, як у п’ятирічного, а фізично він дуже
Через пів години на столі помітно поменшало їжі. Діти їли без упину: то бутерброди, то салат, то нарізку. Дівчинка примудрилася з’їсти три котлети і голубець. Хлопчик спорожнив тарілку з м’ясною нарізкою, потім взявся за сир і фрукти. А малюк виколупував маслини з салатника. — Діти, може, досить? — обережно запропонувала Валентина. — Скоро прийдуть ще гості
Життєві історії 0
Валентина готувалася до свого шістдесятиріччя з душею і ретельністю, як завжди. Вона заздалегідь склала меню, закупила продукти, два дні провела біля плити. Все мало бути по-особливому: гарно нарізані
— Ти краще жени того пса! Ольга розповіла про все, що з нею сталося. — Нещастя приносить ця собака. Точно тобі кажу! А якби я з ним уві сні далі пішла? Може, вже б дев’ятий день справляли
Життєві історії 0
Все почалося, коли прибився той пес. Він просто сів біля двору і голосно заходився гавкати, наче когось кликав. Господарі на те й уваги не звернули — хто знає,
Тридцять банок за зиму з’їдають, а як допомогти — так одразу купа інших справ знаходиться. — Молодь зараз така, — співчутливо хитала головою Марія. — Тільки брати вміють. — Я в їхньому віці щовихідних до батьків їздила. І дрова допомагала рубати, і картоплю копати. — Інше покоління, Ніно
Життєві історії 0
Ніна Іванівна стояла посеред свого городу й гордо оглядала володіння. Двадцять соток землі, як вона любила жартувати, перетворювалися під її руками на справжнє царство — тут грядки з
«А заміж хочу. Страх, як хочу… За такого, як ти, пішла б, та такі вже всі розібрані. А безхатьки — тьху, це ж треба так життя змарнувати, щоб на вулиці залишитися. Навіщо мені такий». Христина давно овдовіла. У її родині чоловіки не затримувалися. Чотири доньки — і жодного зятя. П’ять онучок — і жодного онука
Життєві історії 0
Вечірня служба в сільському храмі добігала кінця. Був звичайний будень першого літнього дня. У храмі людей майже не було, лише три старенькі бабусі, а ще Христина — прибиральниця,
— Тобі, Марійко, відьма потрібна хороша! Вона розбереться! — Яка відьма? — Інна наморщила кирпатий, усипаний ластовинням ніс. — Маріє, ти пам’ятаєш, як обійшла всіх відьом, чаклунів та екстрасенсів? Пам’ятаєш, як намагалася знайти свою рідню? І що? Ніхто не допоміг
Життєві історії 0
— Пакетик потрібен? Вашої донечки скоро не стане! Товари по акції? — касирка методично пробивала продукти. — Що? Що ви сказали? — Марія аж випустила з рук гаманець.
Ну, як вихідний брати, знаючи, що орендована ятка простоюватиме даремно? А раптом саме цього дня буде гарна торгівля? Та й довірити своє дітище нікому — у вмінні продавати з нею ніхто не зрівняється
Життєві історії 0
Ринок був для Ніни другою домівкою. Вона, можна сказати, прожила тут усе життя, працюючи без вихідних та відпусток. Ну, як вихідний брати, знаючи, що орендована ятка простоюватиме даремно?

You cannot copy content of this page