Автор: Solomiya
З дитинства я сприймала важку роботу на дачі як неминуче зло. Від нього не можна втекти, воно невідворотне. Кожна весна – копай ділянку. Я з батьками, плюс три
Живемо громадянським шлюбом уже 6 років. До мене громадянський чоловік був двічі одружений. Від першого шлюбу є троє дітей, від другого син. Усі вже дорослі, мають квартири, машини.
Ми з чоловіком почали зустрічатися у підлітковому віці, разом уже понад 7 років. Спочатку наших стосунків ми розлучилися, і так вийшло, що в мене була близькість з іншим.
Ми одружені 2 роки, але мій чоловік перестав називати мене, наприклад, «кохана» і більше не каже, що любить мене вже місяцями. Навіть ніколи перший не обійме, якщо я
Я досить діяльна людина і не витримую самотності, без колективу не уявляла себе ніколи. Після заміжжя пропрацювала лише півроку і чоловік наполяв, щоб я покинула роботу і займалася
З колишнім чоловіком ми разом навчалися, зустрічалися майже три роки і після закінчення університету вирішили одружитися. Але спільне життя не вийшло і ми через рік розлучилися, добре, що
Вже писала свою історію про батьків, які завжди на боці брата. Вони більше йому допомагають, хоча він матеріально живе краще за мене. Коли я вступила до столичного вишу,
У свої тридцять років я незаміжня, та й по-справжньому ні з ким не зустрічалася. З раннього дитинства пам’ятаю постійні сварки батьків, а потім тато пішов із сім’ї. І
Особисто я категорично проти громадянських (пробних) шлюбів, особливо у юному віці. Дорослі люди у яких вже був досвід інших відносин, напевно, можуть спробувати разом жити і господарювати, хоча
Після довгого і дуже болючого розлучення з першим чоловіком я думала, що ніколи вже не зможу вийти заміж і довіряти іншій людині. Але, напевно, час точно лікує і