Автор: Solomiya

— Жінка, яка не може мати дітей, — уже й не жінка, а тільки півжінки. Так свекруха моя каже, — Марійка зітхала й гірко посміхалася. — А ти не слухай, — різко

Одного разу чоловік Олени Іванівни раптом став до неї байдужим. Перестав обіймати, цілувати перед тим, як йти на роботу, не притискався більше під час пробудження. Ввечері в ліжку

— Тітко, давайте я вам щось допоможу? Я обернулася і побачила поруч пацана, що стоїть. Не хлопчика, не дитину. Саме пацана, шести років, максимум семи. Брудна затерта футболка

Аню всі вважали нерозумною. Із чоловіком вона жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік бігав по жіночкам, практично цього не

— Синку, купи квіточки! — Дякую, не треба. Назар стояв на зупинці,— чекав автобус. І все було добре, рівно до того моменту, як звідкись з’явилася бабуся з айстрами. Поставила

— Доброго дня, доню, як справи, зайнята, напевно? — Мамо, привіт, я передзвоню, добре? За кермом, — Валя кинула телефон на сусіднє сидіння, вона запізнювалася на чергову зустріч із партнерами,

Життя в Уляни Петрівни було нелегке — трьох синів виховувавала практично одна, чоловік був холодним таким — підтримки від нього не було, навіть теплих слів, на додачу повний двір

— І навіщо вонj мені? — казала бабуся Поліна. — Ну, ба! — Олька тримала на руках маленького, місячного кошеня. — Не назад же мені його нести? — Ну то

— Катю, сьогодні ввечері погуляєш у тітки Свєти. — Чому? Ми ж планували піти до художньої школи… — засмутилася семирічна дівчинка. — Нікуди твій талант не дінеться! — махнула

Григорій стояв біля могили матері, її щойно поховали, сліз не приховував, вони текли самі собою по голених щоках. Односельці вже почали розходитися. А Григорій усе стояв, доки його