Бабуся в сім’ї — це, звичайно, добре, але деякі мають свої мінуси. Наприклад, мій племінник, якого бабуся виховала майже самостійно (батьки його постійно працювали, дитина залишалася у неї), у свої 5-6 років грубить бабусі, прикрикує на неї.
А вона не ображається, годує його з ложечки, хоча він може сам їсти, дозволяє йому годинами сидіти в телефоні. Загалом, сама псує онука, хоча вважає, що виховує його правильно, на її думку, дитина має бути щасливою.
Але мені здається, що це неправильно. Я їй нічого не говорю з цього приводу, бо вона просто не зрозуміє. Я вже намагалася втлумачити їй, що дитина, якій постійно потурають, може зрости ізгоєм, але все безрезультатно.
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…