Хочу поділитись частиною свого життя. Із чоловіком живемо п’ятий рік. У мене не стало бабусі, продали квартиру, так вийшло, що жили поки що тільки його квартирі, з його бабусею. Спочатку я душі не чула в бабусі чоловіка, вона навіть на якийсь час замінила мені мою бабусю, були як подружки. Поступово почалося життя змінюватися, народила дитину пів року тому та почалися проблеми.
Вона почала настільки дратувати, просто немає сил. Шум з 6 ранку, мікрохвильова пічка гуде, прання з самого ранку, коли всі сплять, поки спить дитина починається миття посуду, миття підлог, ніби спеціально шумить, щоб прокинулися, коли дитина не спить ніхто нічого не робить.
Почала складатися така думка, ніби спеціально це робиться, вона навіть палить у кімнаті, дим на всю квартиру, любить занапастити, все треба знати куди йдеш і т.д.
Розумію, що не можна так, таки літня, але вже немає сил. Не хочеться приходити додому, зайвий раз виходити з кімнати і взагалі не бачитися, але подітися поки що нікуди, тому доводиться терпіти це все. Як бути? Допоможіть порадою.
— Ніно, ти зовсім сором втратила?! — невістка Галина влетіла на кухню, так хряпнувши дверима,…
— Його квартиру переписали прямісінько перед нашим весіллям, але чоловік усе одно не хоче йти…
— Мамо, ти серйозно?! Він що, знову зняв гроші з моєї картки?! Валентина Степанівна так…
Зрада у шлюбі — це далеко не завжди чужі парфуми на комірі сорочки чи потайки…
Мене звати Тамара, мені 62 роки. От уже два роки, як я переїхала жити до…
Ніні Іванівні вже перевалило за вісімдесят. Мешкала вона в невеликому селищі, яке, щиро кажучи, більше…