На роботі подружилася з Лерою, якій постійно марилося, що в неї весь офіс чоловіків закоханий

Шкода, що потоваришувала з занудою. Знаю, зараз некрасиво говорити за спиною, називаючи подругою, але я вже не можу. Потоваришувала з дівчиною, знайомі давно, але т.к. опинилися на одній роботі і сидимо поряд, так і потоваришували.

Спочатку все було добре, але згодом я відчуваю, що вона мене душить своєю поведінкою. Це дівчинка з категорії вразливих, глибоких, творчих, тонкої душевної організації, а такі люди бувають у глибині душі недовірливі і про все вічно думають. Так і вона все аналізує, я почуваюся під мікроскопом.

Як би я не вела діалог, особливо в листуванні, їй завжди щось здасться брутальним, хоча я жодного разу не брутальна. Вічно вона додумує те, чого немає, аналізує те, що не треба аналізувати, ускладнює життя і докопується до всього.

Кілька разів вже були чвари через її нападки, мовляв, я груба, а причиною було те, що я просто не погодилася з нею в якийсь момент, але зробила це тактовно і говорила від себе, не зачіпаючи її. І ще пара випадків, де вона мене звинуватила, але я так і не зрозуміла, у чому я завинила, вона не сказала, а лише звинуватила, що я груба.

Але це ще півбіди. Найгірше те, що я почуваюся під лупою — вона кожен мій подих аналізує. Ми сидимо поряд в 2 метрах в офісі, вона бачить хто до мене підходить, з ким я спілкуюся, що я роблю, і починає писати в чат (наш внутрішній комунікатор на офісних компах) і філософствує про те, як я спілкуюся з тією людиною або як я моргаю, як я що роблю і говорю. Робить якісь незрозумілі висновки, що аж смішно.

Наприклад, підійде до мене людина, запитає щось, вона спостерігає, потім робить висновок, що її ця людина боїться, тому до неї не підходить, а підходить до мене, мовляв, я доступніше виглядаю. Мене це навіть не зачіпає, просто смішно. Або хтось з нею привітається з мого відділу, і вона мені потім: «ваш Петя на мене запалв я це відчуваю, цей ваш Петя точно на мене запав, я йому подобаюсь, він затримав на мені погляд на 0, 02 секунди». І щоразу такого типу незрозумілі висновки.

Це стосується й інших, оскільки аналізує вона всіх довкола. Варто мені заворушитись і виконати якусь дію, поспілкуватися з кимось, відразу знаю, що зараз буде детальний розбір моєї поведінки. Але це також ще не все.

У звичайних діалогах все бере на свій рахунок і все порівнює із собою, потім або ображається, або сперечається, або ще щось занудне. І як вишенька на торті — вона завжди після веселого спілкування та посиденьок, може прийти на слід ранок, пройти до свого місця, не привітатись, сидіти «в собі», за день ні слова не промовити, а потім звинуватити, що я стала іншою.

Хоча ініціатором завжди була я, і мені просто набридло вічно розпочинати діалоги. Так одного разу промовчали 3 дні, на 4 день якось заговорили, і виявилося, що я винна. Я така рада, коли вона не приходить (відпустка чи хворіє), пряма як птах у небесах, відчуваю свободу!

Я зрозуміла, що мені вже некомфортно сидіти з нею за 2 метри, і я мрію, щоб ми сиділи окремо. Такої душної і важкої людини я не зустрічала, мені треба стежити за кожним словом як би її тонку душевну натуру не образити. Було і гарне, ми досить близькі стали, були і поїздки спільні, і жарти спільні, теми, але це було на ранній стадії спілкування, і плюс я відчуваю провину, коли вона називає мене грубою, думаю, що я образила людину. Тут уже зі мною проблема.

Як мені з нею поводитися? Завтра на роботі та 1000% розпочнуться спочатку її ігри, потім аналізи, розбори та закиди. Мене це так напружує, аж тривога, коли вона поряд!