У місцевому брокарді сталася подія. Бабуся 80 років вкрала парфуми «Шанель-5» Збігся весь персонал.
Бабуся була чистенька, біленька, у білій хустинці з мереживами. Усі шуміли, щось обговорювали. Охоронець хотів дзвонити до поліції, але всі чекали на директора.
А директором була Кобра. Так її називали в магазині за поганий характер. Але найдивовижніше — бабуся. Вона сиділа на стільчику і мовчки спостерігала за тим, що відбувається.
Нарешті з’явилася Кобра, всі замовкли. Вона вже знала, що сталося.
— І що ви, тут усі зібралися, бігом по своїх місцях! А ви пройдемо зі мною до кабінету. — І ви зі мною, — сказала вона своєму заму.
Потім зам розповідав сто разів, що сталося в кабінеті. Кобра підсіла до бабусі, взяла за руку і потихеньку дізналася, що і як.
Все виявилося просто. Бабуся все життя мріяла купити ці парфуми, але…. Що тут казати… Не вийшло… А тут, їй завтра 80 років і… вона сама не зрозуміла, як поклала парфуми в кишеню…
А купити, звичайно ж, вона не могла… Комуналка з’їдає всю пенсію. Зам захлинаючись, із захопленням розповідав, як Кобра зі сльозами на очах слухала розповідь бабусі про те, як вона все життя пропрацювала в бібліотеці, що сина не стало, невістка вийшла заміж, поїхала, та й подружок не залишилося, є одна, але вона не виходить, ноги не ходять.
— Покличте Олену, — сказала Кобра. Коли Олена прийшла, то почула неймовірний наказ: Зберіть все, що потрібно бабусі, від мила до серветок, я оплачу. І духи Шанель, у Ганни Олексіївни, так величали бабусю, завтра День народження, їй виповнюється 80 років, і красиво запакуйте.
А ви, — звернулася вона до заму, — купіть торт і солодощі, а потім відвезете Ганну Олексіївну додому. Біля під’їзду сиділи жінки.
Побачивши Ганну Олексіївну, оточили її і стали казати захоплення подарунками та небувалою подією! Зам, як завжди, наголосивши на своїй значущості, оголосив:
— У Ганни Олексіївни завтра День народження і магазин косметики привітав її з чудовою датою. Попрощавшись, він поїхав.
А наступного дня майже весь під’їзд прийшов до Ганни Олексіївни із подарунками. Вони дякували їй за дітей, яких вона доглядала, за допомогу, яку вона їм надавала, за добрі слова, які вона їм говорила.
День народження вийшов гарним! А коли всі пішли, вона дістала флакончик духів, відкрила його і… трохи бризнула на зап’ястя…
Десь тихо грала музика… Вона плакала… Але це були щасливі сльози… Вона так і заснула на дивані.
