Головна

Життєві історії

Спадкоємця зятю заманулося! А що успадковувати, га? Борги та порожній гаманець? Теж мені, знайшовся олігарх місцевого розливу. Донька боїться, що сама залишиться? Правильно боїться, бо сьогодні йому ще одну дитину подаруй йому а завтра він їй такі умови виставить, що хоч вовком вий. І куди вона тоді з тим малим на руках?
Життєві історії 0
— Я так і відрізала: на мене нехай навіть не розраховують. Глядіти не буду і грошима не поможу, бо то вже, знаєте, не просто дурня, а справжнє казна-що!
— Молодець дядько Михайло. Забезпечив сім’ю, у них там хіба що пташиного молока немає. Ліля — одна донька, придане за нею таке, що очі вилізуть. — Та яке зараз придане? — скривився Василь. — Не кажи! У них хата — повна чаша, автівка нова, мотоцикл із люлькою. А в дворі худоби стільки, що за день не перерахуєш. Михайло Соловей складом у місті завідує, крутитися вміє
Життєві історії 0
— Наш Василько хлопець статечний, на переправі коней не гонить. Увесь у діда мого, покійного Степана, пішов — той теж ніколи не хапав через край. Бувало, прийде в
— І те, як вона господарює, мене зовсім не влаштовує. Холодильник у них вічно порожній, готує на один раз, щоб одразу й з’їсти… А смузі з бурякової гички — це що за гидота така? А Стасик, бідненький, мусить то пити… Мордуватися з борщами вона не хоче, часто замовляють щось готове. Ну от як чоловіка не годувати борщем, м’ясом, картопелькою? Хіба то їжа для козака — мюслі, йогурти та сир із пліснявою
Життєві історії 0
— Я її на дух не переношу, мишу цю сіру. І на якому тільки смітнику її мій Стасик відкопав? — бідкалася подрузі Любов Вікторівна, ледь стримуючи роздратування. —
— А ти нащо посадив смородину так близько до паркана? Вона тінь дає, а в мене від тієї тіні собака нервує і гавкати починає! — Отакої! Смородина йому заважає! — Заважає! Бо тінь дає! — І тому собака лає? — Лає! На твою козу лає, а ти мені потім претензії виставляєш… — Бач, який розумний, матері його ковінька
Життєві історії 0
— Ну, щоб тебе підняло та гепнуло! Ти лишень поглянь, Маріє, що цей нахаба коїть, га? Так починався чи не кожен ранок у господі діда Никифора, навіть тоді,
— Купили попкорн, посідали у крісла, аж тут — ось яка картина! — усміхається Настя з гіркотою. — На ряд нижче перед нами вмощується мій дорогий чоловік, який «поїхав маму провідати», а з ним — хлопчик років десяти! Я одразу зрозуміла, що це той самий пасинок
Життєві історії 0
Настя виходила заміж уже в цілком зрілому, свідомому віці — їй якраз виповнився тридцять один рік. До того часу якось не складалося зустріти «свого» чоловіка: вона багато працювала,
— Так, я тричі була заміжня, — любила колоти очі Степанівна. — Але з кожного шлюбу я виходила з прибутком, а ти — ще бідніша, ніж була. У тебе від чоловіка тільки ця дармоїдка залишилася, яку ще роками на ноги ставити треба. Тому вчила я тебе, і вчити буду. А те, що ти зараз нужду терпиш, — то тобі наука на майбутнє, щоб розумнішою була
Життєві історії 0
— Мамо, не ображайся, але до бабусі я не поїду, — вже вкотре відрізає Яринка. — Тобі подобається це терпіти? То терпи, але більше в нашій родині таких
— Чому я в тебе нічого не прошу? — злісно допитується пані Алла у невістки. — Чому ні ти, ні твоя мати не бережете здоров’я мого сина? У нього законний вихідний, він має відпочивати, і крапка! Взагалі, якщо твоїй мамі потрібен помічник — треба було сина мати або чоловіка шукати, а не експлуатувати чужу дитину
Життєві історії 0
— Ой, у нас знову стара пісня! Сваха на кожному кроці хвалиться, що вона без сторонньої допомоги дає собі раду, а її син чомусь щотижня мусить їхати тещі
— Невже в мої роки ще можна так закохатися? Наче дівчисько бігаю на побачення. Мені з ним так спокійно! Іван теж душі не чув у ній. Дарував квіти без приводу, сумки з продуктами возив, будь-яке її бажання виконував. Три місяці пролетіли як солодкий сон. Вже й про весілля почали гомоніти. Але доля, видно, вирішила, що занадто все гладко йде
Життєві історії 0
Ніхто й ніколи не зможе достеменно пояснити, чому до одних доля прихильна — обсипає дарунками, дарує кохання, наче з рогу достатку, і здійснює найзаповітніші мрії, — а до
— І тут з’ясовується, що наш «ідеальний чоловік» уже цілих сім місяців чекає дитину на стороні! — Людмила ледь стримує лють. — Поки дружина себе нівечила, поки лікувалася, цей майбутній «тато року» розважався на повну і навіть примудрився стати батьком без жодних лікарів. Оленці й так світ не милий, а тут ще й таке
Життєві історії 0
А вона що? Тільки сльози ллє… Але це ще не все лихо: здоров’я тепер зовсім нікудишнє, треба лікуватися й лікуватися, а грошей — катма. Усі копійки до останньої
— Розумієш, Катерино, є такі жінки, вони ніби манять, але для життя вони не придатні, Катю… — Ось значить як! Значить, такі як Томка — для любові, а я — щоб борщі варити? — Катю, та для якої любові! Ну що ж ви, жінки, все так перекручуєте, га? Провів один раз — уже любов. Поцілував — уже женитися треба
Життєві історії 0
Додому Іван із Катрусею йшли нарізно. Вона дріботіла трохи попереду, а він плівся слідом, не знаючи, з якого боку підступитися. — Катрусю, ну чого ти, — заводив він

You cannot copy content of this page