— Соню… Волосся треба стригти. Зовсім… Але ти не журися, воно ж швидко відросте. А я тобі он, дивися, яку гарну хусточку дам… Брудними, впалими щічками дівчинки покотилися сльози. Настя й сама ледь стримувала плач, поки шматувала ті дитячі коси, а потім палила їх у грубі. Федір зайшов, побачив усю цю картину і тільки знову крекнув. Ех, дарма він Васька в дитинстві зовсім не прибив
— Боже мій, та в нас же своїх троє! Настя важко опустилася на старий диван і схопилася за голову. Федір мовчки, спідлоба глянув на дружину. — То і
— Приєднуйтесь до трапези, пригощайтеся шашликом, — люб’язно запропонувала вона. — Я ж сама це все не подужаю. — Та, мабуть, не відмовлюся, — зам’явся чоловік. — Я зараз рибки в’яленої принесу. Тамара безтурботно розсміялася, голос її задзвенів, мов срібний дзвіночок. Кирило, який саме примчав на берег на велосипеді, похмуро насупився, побачивши, як батько випиває з чужою жінкою
Негаразди в родині Михайлюченків таки довели їх до розлучення. — Йди з хати, Сергію, — суворо й безапеляційно наказала господиня, огрядна Катерина, і винесла на ґанок величезний баул
— От такий у мене темперамент, — так колись спокійно пояснив Данило, коли Оксана випадково застукала його на свекрушиній дачі. — А Светка… це сім’я, це святе. Вона в мене то при надії, то з немовлям на руках, то ночами недосипає біля колиски. Я дружину бережу, кидати її не збираюся. Їй усього вистачає, повір мені. Гуляв, гуляю і буду гуляти. А як хочеш — іди й розказуй їй
— Мені її навіть шкода. Живе собі людина, старається, а за спиною таке робиться, — зітхає Оксана, ділячись із подругою. — Навіть не знаю, чи здогадується вона, що
— Це ж так зручно: коли розтринькаєш усе, що заробила, батьки завжди тарілку супу наллють. Можна пересидіти: світло є, тепло, вода гаряча, холодильник повний, — зітхає Ангеліна, розповідаючи про сестру. Того дня, рівно о десятій ранку, у двері несподівано подзвонили. На порозі стояла Яна з двома величезними баулами і посмішкою до вух
— Робота на себе, віддалено — це теж робота, і тут успіх залежить виключно від твоєї ж дисципліни. Ніхто ж не стоїть над душею, тож треба вміти вчасно
— Проходь уже, давай, там якраз сирники готові. — Сирники… — замріяно протягнув зять. — З варенням? — З варенням, з варенням, — усміхнулася Антоніна Михайловна. Поки Андрій наминав сніданок, жінка тихо за ним спостерігала. У народі кажуть, що теща із зятем мають воювати, як кіт із собакою. Але тільки не в їхній родині
Стук у двері пролунав саме в ту мить, коли Антоніна Михайлівна готувала собі сніданок. Ще звечора вона наліпила сирників і закинула їх у морозилку. А зараз, розігріваючи, вже
— Людо, давай терміново вирішувати: я покупців на мамину квартиру знайшла! Дуже вигідні покупці. Мені зараз гроші потрібні. Олеся з чоловіком машину хочуть поміняти, та ще й декрет цей, та й іпотека висить. Продамо швиденько, гроші поділимо. Твої молодята візьмуть собі щось своє — однокімнатну чи студію, а може, навіть двокімнатну вдасться витягнути. А мої діти свої дірки залатають. — Я як стояла, так і сіла, — зізнається Людмила. — Оце так поворот
— Вона мені заявила, що я на комуналці добряче зекономила, та й узагалі — моє ж усе при мені залишилося! — ображається на старшу сестру Людмила. — А
А Олена Вікторівна раптом подумала, що й не найгірший у неї зять. Ну так, не так багато допомагає, як її чоловік допомагав свого часу. Зате він заробляє набагато більше і не п’є, як пив її чоловік. Та й явно в нього ніяких коханок немає, видно ж, що Ірину любить. І стала вона думати, як би сплавити дочку назад
— Дякую, люба! Олексій встав з-за столу і вийшов із кухні. А Іринина мама, Олена Вікторівна, одразу ж невдоволено пирхнула. — Що знов не так, мамо? — похмуро
Але на зміну згубній звичці прийшов звірячий апетит. Якщо раніше чоловік приносив додому недоїдений борщ у судочку, то тепер просив дружину покласти йому і перше, і друге, і ще чогось на перекус. За читанням книжки їжа зникала непомітно, до страв повернувся справжній, насичений смак
Вони сиділи за кухонним столом і мовчки дивилися одне на одного. Протяг від постійно прочиненого вікна гуляв затишною кухнею і легенько лоскотав босі ноги. — Ну чого ми
Вероніка часто навідувала маму, привозила повні пакети продуктів, делікатесів та речей. Холодильник у Наталі ломився від смакоти, а в шафі висів добротний, теплий одяг. От тільки мати жодного разу не вдягла те, що купила донька. А якось Вероніка мало не зомліла від жаху, побачивши, як мама гризе сухар із цвіллю
— Знов на таксі приїхала? — докірливо зітхнула Наталя, дивлячись на доньку. — Надворі ж мряка, а на твоєму плащі ні краплинки. Та й туфлі геть не по
— Тобто ви нас самі в гості покликали, а тепер сіли за стіл із рибою та ікрою, а нам підсунули оцю… паперову ковбасу і паштет за копійки? І все це тільки тому, що вам «дорого»? Усмішка миттю злетіла з обличчя Олександра. Він спохмурнів: — Вікторе, не роби з мухи слона! Сідай і їж, що дають. Не подобається — не треба було взагалі приїжджати. — Але ж ви нас самі запросили
Неділя для Ольги та Віктора обіцяла бути тихою і домашньою. Ольга, загорнувшись у м’який плед, дивилася свій улюблений серіал, а Віктор щось завзято майстрував на балконі. Аж раптом

You cannot copy content of this page