Життєві історії
— Вади-и-им, ти пам’ятаєш, що до нас завтра приїде моя мама? Іринка поралася на кухні, готуючи щось неймовірно смачне. Апетитний запах лоскотав ніздрі й піднімав настрій. Загалом, Іра
— Я теж їй допомагати не можу, нічим. Вчора заїхали з донькою, а вона мені тихенько каже, мовляв, дай мені грошей трохи, я тобі консервами віддам. А потрібні
— Я не розумію – ну добре, її і власні діти не розуміють, мої племінники, – хитає головою Надія. – То втікала від нього, світ за очі, а
Федір та Сергій навчалися в одному класі сільської школи. Клас був невеликий, усі дружили. Але після навчання Сергій вступив до міського технікуму, а Федір залишився працювати в селі.
— Синочку… Ти вже сильно йому не докоряй, — промовила мати, з сльозами на очах, дивлячись на молодшого сина. — Гаразд, що поробиш? Адже брат він мені рідний.
Після обіду Таїсія сиділа на кухні біля вікна й насолоджувалася чаєм із цукерками, коли помітила, як на подвір’я зайшла сусідка Валентина і привітно махнула їй рукою. Таїсія у
Я стояла на касі з торбою в руках, щоб спакувати куплене, як касирка завелась не на жарт. Мені було так соромно за її слова сказані в мою адресу.
– Зі своїм Сашком ти все життя в заштопаних колготах ходитимеш, Маріє! Ти про таке життя мріяла? – сказав мені тато, коли я прийняла остаточне рішення. Я зробила
В п’ятницю я повернулася додому швидше ніж зазвичай. Діти вже спали, а ось Віктора ніде не було. На кухні я побачила пляшечку червоненького, яка була майже пуста і
– Тату, це моє життя і ти мене не повчай. Годі вже. Не маленька, – сказала дочка. – А ти розумієш, Ганнусю, що твої вчинки – це тягар,