Життєві історії
Лариса поспішала додому. Вона мала хорошу новину для чоловіка, та що там хорошу, просто чудову! Вона зайшла дорогою в магазин і купила ігристого. – Зараз приготую вечерю, посидимо…
Пізно ввечері надійшло повідомлення від дочки Діани: “Мамо, привіт, а в нас є такий родич – Геннадій Мельник?” Питання було досить несподіване, хоча Геннадія Алла Ігорівна, звичайно, пам’ятала.
Мати з бабусею постійно лаялися до сказу. Голосно, надривно. Кожна хотіла відстояти свою правду. Правда була одна, але в кожної своя. Чоловік бабусі спився швидко, щойно на заводі,
— Голодними не сиділи, гроші були і є, – погоджується Софія. – Але ж це мої гроші! Він востаннє працював 2 роки тому, але ж я не вимагала
Дядько Ванько давно мріяв вийти на пенсію і спокійно полоти грядки. Але у дядька Ванька була тітка Марія, до якої епітет «спокійна» можна було застосувати тільки після її
— Ох, немає в мене помічників, одні баби в хаті, — щоразу бурчав батько, коли треба було щось полагодити чи перетягти важке. Днями привезли дубовий стіл. Батько зекономив,
— Ех, краще б твоя сестра тоді з донькою повернулася до мами, ніж зараз і сама, — хитає головою, дивуючись розповіді Світлани, подруга. — І як далі? Заощадження
— А у нас вийшло ось так, сваха живе спокійно, а я не знаю, як усе закінчиться. Старша донька каже, мовляв, гони їх, принаймні невістку. Але де я
Віра зло глянула на чоловіка. — А чому твоя мама житиме у нас, а не у твого брата? — обуренню жінки не було меж. — Бо у нас
Ганна з Клавдією жили в сусідах усе життя. Обидві залишилися в батьківському домі, обидві вийшли заміж, але особливої дружби між ними не було. У дитинстві дружили, разом гралися,