В оновленому інтер’єрі подружжя прожило дня три. На четвертий Наталя повернулася з роботи і виявила, що всі її нові придбання зняті, штори і рамки з фото знайшлися в коробці, а на вікна розвішувала колишні ламбрекени з величезними китицями мама Миколи
Ми синові на весілля квартиру даруємо, – встала Євгенія Василівна перед гостями, що сиділи за святковим столом з приводу весілля сина Миколи та дівчини на ім’я Наталка, –
Біля могили стояли двоє. Чоловік і маленький хлопчик. Ззаду стояли батьки Романа і його друзі. Роман тримав малюка за руку, немов боявся випустити її. Максимко підняв на нього очі. — Рома, мені мама сказала, що ти мій тато, що ти знайшовся. Це правда? Ти тепер завжди будеш зі мною і ніколи не підеш як мама
Я обіцяю, любити твого сина, як свого рідного. Спочивай з миром… Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані,
Це нестерпно – думати про те, що, можливо, я більше ніколи не побачу свого сина
Нещодавно я прочитала історію про те, як син не спілкується з матір’ю, і це змусило мене замислитись. Виявляється, я не одна зіштовхуюсь із таким ставленням від власної дитини.
Проте Катя відмовилася переїжджати зі мною та залишилася жити з батьком, тоді я була впевнена у правильності свого рішення
Жінки, прошу вас, благаю, не руйнуйте сім’ю, якщо є хоч крапля сумніву. Особливо якщо у шлюбі є діти. Мене звуть Ганна, мені 32 роки. Заміж я вийшла у
“Піди до банкомату, зніми гроші з картки”. Я так і зробила, зняла гроші і простягла йому, питаючи, скільки я винна за квиток. Він відповів: “170 гривень” і взяв гроші, навіть дав здачу із 200 гривень
Кілька місяців тому я познайомилася із чоловіком, який мені дуже сподобався. Його звуть Дмитро. Він виявився приємним співрозмовником, культурною та ввічливою людиною. Ми почали зустрічатися, і у нас
Марія Павлівна розповідала всім, що часто їздить до сина в гості і що він дзвонить їй щодня, однак це була лише ілюзія, створена для оточуючих
Прочитавши історію про те, як син не хоче спілкуватися з матір’ю, я не могла залишитись байдужою. Згадала одна історія, свідком якої я була. Вона про те, як багато
Я розумію, що багато хто зараз засудить мене за те, що я збираюся розповісти, але мені потрібно це зробити
Мені 32 роки, і я вже довгий час живу з почуттям провини та розпачу. Я розумію, що багато хто зараз засудить мене за те, що я збираюся розповісти,
Коли я дізналася про те, що чекаю дитину, мені довелося вийти за нього заміж, бо боялася залишитися однією з дитиною
Мене звуть Марина, мені 27 років, і я не люблю свого батька. Мені дуже соромно і боляче визнавати це, але це так. Я намагаюся змінити свої почуття, змушую
— Чому ми маємо купувати те, що не їмо? — Запитала я чоловіка, коли він повернувся з роботи
Я вчитель молодших класів, моя зарплата дуже мала. Мій чоловік працює охоронцем у магазині, його заробіток теж не дуже великий. Тому ми не можемо дозволити собі винайняти окрему
Почнуться з кимось стосунки, про квартиру не кажи. Як чому? По-перше, це відсіче від тебе потенційних мисливців пожити на халяву. По-друге, якщо стосунки будуть серйозними, житло потрібне спільне. Нехай чоловік заробляє і старається. Інакше в’їде в твоє і ніжки звісить. Та й узагалі, чи погано мати свої кошти, окремі від сімейних? Мені такий випадок щасливий не випав, я цю квартиру не аби як важко наживала вже після розлучення. А ти будеш захищена з усіх боків. Проговоришся і почнеться: «У тебе ж є гроші, давай купимо машину, поїдемо відпочивати»
— А чому я маю це вкладати в сімейний бюджет? Це моє, чоловік про це не підозрює навіть. І ні до чого йому взагалі розслаблятися і знати зайве,

You cannot copy content of this page