Головна

Життєві історії

І коли зʼявився син, Микита знову звалив на себе більшу частину обов’язків. Вставав ночами, у вихідні прибирав у всій квартирі. Готував їжу, щоб його кохана не напружувалася. І він усе чекав, коли ж Лера включиться, стане йому хоч у чомусь допомагати. Але цього не відбувалося. Вона лише постійно скаржилася. Що дуже втомлюється з дитиною, що в неї ні на що немає сил і часу. Однак, вона встигала за тиждень подивитися кілька сезонів серіалу і спала весь той час, що спала дитина вдень (а спав Тимко, на диво, і справді добре)
Життєві історії 0
Микита їхав додому і мріяв про просту домашню вечерю. Йому зовсім не потрібно було щось фантастичне, він був би радий і картопельці з курочкою. Або навіть тарілці борщу.
Ну, приїхали ми з Михайликом, з татом твоїм, з приводу Каті поговорити, щоб у них пожила дівчина. Ця, пава його, все хмурилася та мружилася. А я ж, як завжди, курей навезла, м’яса, олії, картоплі, цибулі, сала. Ну, посадила за стіл, хліб порізала, чуєш, що листок паперу, по два шматочки, суп, ой, Олю… половина картоплі, морквина і цибуля, тьмяний, зате петрушка плаває. Ми посьорбали, а Михайлик мені шепоче: «мамо, я їсти хочу…»
Життєві історії 0
Ольга Петрівна прокинулася рано, ще до світла, не спалося їй. Згадала, як говорила бабуся, ось мовляв, мріяла по молодості, доживу до старості, ух і висплюся. Вставати до обіду
Олька дивиться в очі матері і раптом несподівано запитує: – Мамо, а хто мій татко? Бабусі в магазині говорили, що Семен Коротченко батько мій… тільки я не хочу, не подобається він мені… злий якийсь… Анна обійняла доньку, притиснула до себе. – Не слухай нікого, і сама поміркуй: від Семена я пішла… а ти зʼявилася через рік… невже я тебе дванадцять місяців виношувала
Життєві історії 0
З чого вона раптом стала Морозихою, навряд чи точно скажуть. І прізвище у неї зовсім не Мороз, а Василькова. Ганна Василькова. І червоного носа немає, як у деяких…
Обдарувавши всіх родичів подарунками, тітка задоволена починала шарудіти пакетами, акуратно складаючи їх, дорослі, відчуваючи незручність, відводили очі, Ліза бридко хихотіла, Юлька збиралася вже розвернутися, щоб піти, як тітка, наче схаменувшись, згадувала про ще одну людину цієї сім’ї. — Ах, дівчинко, – вона робила вигляд, що не пам’ятає, як звуть Юлю, – Лізо, ну що ж ти мені не нагадала про дівчину, як тебе… Юля… Тітка лізла в кишеню, діставала прихований там батончик, звичайний батончик, і давала Юльці
Життєві історії 0
Мати метушилася на кухні, вона смажила, парила, пекла і при цьому щось терла, протирала пил, метушилася. Юля тихенько увійшла, поставила портфель, сіла на стілець. — О, Юлька привіт,
— Так вийшло, вибач. Я покохав іншу. Рито, після того, як я подам на розлучення, тобі потрібно знайти орендовану квартиру. Сама розумієш, тут ти тепер залишитися не можеш. — А чому це вона не може? – спокійно запитала Марія. Багато чого вона передумала за кілька годин, відколи зустрілася із сином у центрі міста. — Ну як же, чому? – нервово хихикнув Артем. – Це моя квартира, і після розлучення я приведу сюди Олю. Зараз вона з батьками живе, але в них там місця зовсім мало. — Ось воно що! – злетіли вгору брови Марії. – Твоя квартира? А з чого це, синку
Життєві історії 0
Над круглим столом з ажурною скатертиною горіла теплим світлом низько опущена люстра, створюючи відчуття затишку. На столі рівно розставлені тарілочки з красивою нарізкою. Салатик, фрукти. Не те, щоб
— Не смій так Михайлика мого поганити, не наговорюй на нього… — Дурепа ти, Нінко, живеш так, наче рожеві окуляри не знімаєш… зрадив тобі твій Михайлик… — Не може такого бути! — А ось і може! Зі мною зрадив! Антоніна викрикнула зі злості, щоб зійшов з обличчя Ніни її побожний спогад про чоловіка який віддав Богу душу. І стоїть, дивиться, що скаже їй. Хоч і не подруги вони, але знають одна одну давно
Життєві історії 0
— Далеко ми зайшли… ти дорогу хоч пам’ятаєш? Я от зрозуміти не можу, куди ми забрели. — Ми дорогою йшли, а де вона тепер – не видно… слухай,
— Ти зовсім з глузду з’їхала, – сердився чоловік. – І не те, щоб я в це все вірив, але бажання, досягнуті в такий спосіб, щастя не принесуть. Перестань займатися дурницями і не здумай ходити до подібних людей. Візитка була щільною, але Сергій, доклавши зусиль, розірвав її на кілька частин. Розірвав і забрав у смітник. Ось так і закінчилося божевілля Наталі з приводу магії. Знала вона, що чоловік правий, і це останнє, що варто робити. Вже краще до церкви продовжувати ходити
Життєві історії 0
Наталя стояла перед іконами і ревно молилася. У тридцять п’ять років вона стала глибоко віруючою людиною. До церкви ходила кожні вихідні і вимолювала для себе дитину. Лики святих
Усе, що було у квартирі, без винятку, було зроблено руками Михайла. Він рік за роком сам робив ремонт. Зняв згнившу підлогу, штукатурку зі стін, поміняв сантехніку, двері. Усе ніс у дім, постійно брав підробіток, щоб у сім’ї було найкраще, а тепер йому пропонували зібрати валізи і йти світ за очі. — Так, Михайлику, я ж не жену вас, боюся. Ти ж бачив, що з нашою квартирою було раніше, це він, Єгорка, зробив. Його коли ламало, він трощив і рвав усе, у що впивалися нігті
Життєві історії 0
Оля відчинила двері квартири своїм ключем і весело повідомила з коридору: — Я вдома. — Олю, привіт, – чоловік вийшов до неї назустріч і забрав пакет із продуктами.
— Так, так, – і чоловік закинув майже двометрову ялинку на плече. – Вирішив заради доньки поставити, на Новий рік обіцяла в гості заїхати. Щоправда, їй уже сімнадцять, але для мене все одно маленька, нехай порадіє. А так одному навіщо мені ялинка… Лера з усмішкою подивилася на чоловіка: він так тепло говорив про доньку і так смішно ніс на плечі новорічну ялинку, що в неї піднявся настрій
Життєві історії 0
Валерія пленталася із зупинки додому, обережно наступаючи на слизький тротуар і подумки лаючи місцеву владу, що немає підсипки. А ще їй хотілося, щоб пішов сніг – від нього
— Хороший, бабусю, горіх, свіжий, тільки вчора привіз. — А коштує скільки? Скільки? Так я в понеділок удвічі дешевше брала. — А цей? – уже не питаючи дозволу, бабуся взяла з іншого мішка кілька ядер і тільки одну половинку засунула до рота, решту – в кишеню. Літня жінка ходила від прилавка до прилавка, торгувалася довго, пробувала, а коли дістала гаманець, починалося найцікавіше
Життєві історії 0
Зінаїда Павлівна прискіпливо покрутила в руках пучок кропу і перепитала: — Це за кілограм чи за пучок? — За пучок, звичайно, красуне, зі знижкою віддаю. Сам цими руками

You cannot copy content of this page