Життєві історії

Світлана завжди вважала себе дбайливою господинею. Вона звикла до ладу, до того, що продукти не пропадають марно, а в холодильнику завжди є щось до чаю. Жінка багато років

Ольга йшла з роботи, занурена у свої думки. Вона перебирала події дня, на роботі в неї був завал. Та й удома останні кілька місяців було непросто. Раптом як

— Я от не розумію, у тебе взагалі є хоч якась гордість?! – почула я від коханки мого чоловіка, – Усе, пішов мужик від тебе, кинув, не хоче

— Жінко, ви до кого? — Олена незнайомців на порозі свого дому не любила, — Я професійним жебракам не подаю, і набір столових ножів і постільної білизни мені

— Ну от і що ж мені з онуком робити? – скаржилася баба Шура своїй сусідці Микитівні, – усі молоді хлопці давно на танці бігають, з дівками гуляють,

Те, що Юлька «зіпсована», знали всі: коли вона вчилася в дев’ятому класі, заїжджий перекупник м’яса затягнув її на покинутий склад. Про це шепотіли всім селом, особливо коли той

— Ганнусю, ти всі свої речі зібрала? – сусідка, тітка Зіна, зайшла в кімнату, де на ліжку сиділа Аня. – Готова? До чого вона готова? Жити без мами?

— Як же ми всі тут помістимося? Ти ж казала, що в тебе трикімнатна квартира… Женя в подиві роздивлялася кімнату, де їй належало жити з дітьми. У двадцяти

— Мамо, я вже доросла!!! — Настуню, я знаю, але невже так важко зателефонувати і сказати, що все гаразд. Бабуся хвилюється за тебе, я переживаю, дідусь місця собі

— Бабусю, наглянь будь ласка за Левком, а я по продукти сходжу. Намагаючись не розбудити дитину, яка щойно заснула, Дарина поклала її в ліжечко і пройшла на кухню.