— Петре, — муркнула, — ви карколомний. І я така ж. І чого нам кота за хвоста тягнути? Ходімо до вас! Бачу я, що шляхетна ви людина. І розвинена інтелектуально. Мені такі чоловіки все життя симпатичні. І Петро Віру до себе в гості швиденько привіз. Мав він особисту квартиру — від бабці Мані в спадок дісталася
Зустрів якось Петро жінку на своєму життєвому шляху. І груди колесом одразу випнув — дуже йому жінка сподобалася. Зовнішність у Віри виграшна від природи. «О, боги, — при
— А може, супчику? — Та начебто ситий, дякую… — Не відмовляйтеся, Володимире Івановичу, у мене все своє, з городу, зі свого варю. Володимир Іванович Кущ ще для вигляду відмовлявся, а потім погодився. Попоїсти він любив. Ну, а господиня садиби бажає віддячити. Грошей він не взяв, вважаючи, що допомога мізерна, два рази молотком стукнув — і готово
— А може, супчику? — Та начебто ситий, дякую… — Не відмовляйтеся, Володимире Івановичу, у мене все своє, з городу, зі свого варю. Володимир Іванович Кущ ще для
У тій квартирі квадратні метри були поділені між Леонідом та Аполінарією Карпівною з властивим старшому поколінню розмахом. Велика кімната віддана під зал, головною окрасою якого стала нова пральна машинка-автомат, припаркована одразу біля вхідних дверей, і старючий телевізор «Янтар-312», що стояв посеред кімнати. Бабуся вже погано бачила навіть в окулярах, тож поставила його ближче до дивана
Сімейне життя в Лілі якось одразу не склалося. Бувши молодою, недосвідченою у жіночому сімейному житті студенткою, вона спокусилася на широкоплечого блакитноокого однокурсника Леоніда, зовсім не надавши значення тому
— І тонометр куплений автоматичний, але ні, син же має бачити, що в мами 140 на 90, це ж обов’язково, інакше співчувати не буде, — вважає Уляна. — Загалом, особливо в останні місяці свекруха буквально «хоче на ручки»
Уляна вже дні рахувала: на роботі й у неї, і в чоловіка лежали заяви на звільнення за власним бажанням, із покупцями їхньої з чоловіком однокімнатної квартири — попередній
Уявляєш, він холодець, який я принесла, знайшов у відрі для сміття, а контейнери просто вимиті вже стояли, — згадує жінка з роздратуванням. — Яка ж невісточка, га?
— А я спеціально нічого переоформлювати не стану, так, з особливим задоволенням скажу, що я не до неї, а до себе прийшла і маю на це повне право,
— Діти, ви повинні розуміти, що відбувається у світі, і робити правильні висновки. — Бабусю, але я не розумію, — завжди починав плакати Сашко. — Ти, Олександре, просто не стараєшся. Ти ненормальний онук, якщо не розумієш, про що говорять у новинах! Швидко розкажи, як треба правильно думати! Згадуй, чому я вас учила
— Мамо, будь ласка, не відвозь нас цими вихідними до бабусі! Вона нам гратися не дозволяє, гуляти не відпускає. Я весь час вірші вчу, а Сашко малює натюрморти.
З нас трясла гроші матуся мого чоловіка, свекруха! Це вона мала намір поїхати на море з онуком і колишньою невісткою. Так, береги, як то кажуть, поплутала. Тепер ми взагалі не спілкуємося з нею. Ти просто не уявляєш, що тут у нас коїлося з квітня
— Чоловікові дитину не дають узагалі, — розповідає Вероніка подрузі. — Ну, правильно, батько ж відмовився оплачувати всі забаганки своєї першої дружини. Тепер він поганий. — І хлопчикові
— Як я йому скажу? — остовпіла жінка. — Ось це — Марія, ось номер телефону, давайте знайомтеся чи що? — Ой, ну навіщо так, — поморщилася Марійка. — Ти ж казала, що тітка страждає від того, що син не одружений. Ну, якось можна тонше. Він мені зовні сподобався, ти йому моє фото покажи, я тобі перешлю, ну, нумо в кіно сходимо парами, ну, не знаю
— Я навіть і не думала зводити когось. Мені самій гидко, коли когось із кимось познайомити намагаються, — Лариса розмовляє з подругою. — На мій погляд, це все
Він самостійно збирав у контейнер обід для Лізи на роботу — «я не хочу, щоб ти їла невідомо що у вашій їдальні». Дозволяв випивати їй одну чашку кави на три дні, а чай можна було пити тільки зелений. Кількість солодкого теж контролювалася жорстко, хоча дівчина не була ласункою, та й зайвої ваги в неї не спостерігалося
— «Тепер я твій чоловік. І, як нормальний чоловік, тепер несу відповідальність за тебе. За свою дружину», — ось так, трохи пафосно, але від того не менш зворушливо
А я багато років мріяла про те, щоб після роботи лягти й лежати, щоб ніхто не «мамкав», не питав, що пожерти, щоб вийти на кухню, а там чисто
— Просто не можу більше так, — каже Алла, мало не плачучи, найкращій подрузі. — Це не моя мрія була, я думала, що хоч на схилі літ відпочину,

You cannot copy content of this page