Правда, з “поїсти” після приїзду з роботи останнім часом виникають складнощі. Перш ніж поїсти, треба ще сходити в магазин, постояти біля плити, щоб приготувати. Та ще й вимити посуд після свого ж сніданку: вранці все бігом, Галина Сергіївна не завжди встигає це зробити
— А я в декреті сиджу, з дитиною, з вашим онуком. Я на всю ораву готувати не наймалася. І прибирати за всіма теж – справа не моя, –
— Я ж сказала, мені потрібно йти, пустіть. Або я мамі все розповім. — А що розповіси? Що поганого я зробив? – Олександр розсміявся. — І мати твоя нічого мені не скаже, вона знаєш, що накоїла по молодості?! — Ні. Що? – спробувала проскочити Ліка, але не вийшло. Вітчим став перед нею, не пропускаючи в двері. — Вона в дитинстві тебе
— Ну, Ліко, ти дорослою стала. У дванадцять років раніше заміж виходили, – і очі вітчима Олександра, який був напідпитку, заблищали. Ліка промовчала, але відсунулася на край ліжка,
Мої турботливі батьки кожні вихідні передавали сумки з їжею, і дуже сильно обурювалися, бо батьки чоловіка не допомагали ніяк. Ми іноді приїжджали до моїх батьків удвох (одна ж я приїжджала до них кожні вихідні) і на одному із сімейних застіль вони заговорили про онуків
Мене звати Юлія, мені нещодавно виповнилося 24. Моя проблема – це скоріше зв’язка проблем, які мене оточують, і які утворилися в моєму житті останні 3 роки. Почну з
— На весіллі все було шикарно, – згадує Алла, – для нас, іногородніх гостей, родичі чоловіка зняли недорогий, але комфортний готель, після весілля залишалося ще два дні на огляд визначних пам’яток. А в останній день ми вирішили купити сувеніри
— Мені зараз навіть дивитися на нього гидко, – каже Алла, – як повернулися, то я одразу до мами поїхала і ось уже 2 дні сиджу в неї,
— Та ти на себе подивися, на свого чоловіка глянь. Та таких, як мій Ігор, ще пошукати! Хто говорив? Я говорила? Я маю право, я – дружина. А ти про свого чоловіка так висловлюйся, а мого чіпати не смій, – кидається на захист коханого Соня
— Як на мене, так нікуди не годиться такий чоловік і батько, – каже Марина про другу половину своєї рідної сестри. – Ні заробити, ні допомогти, яка там
З важкою сумкою, повною зошитів, вона нарешті підійшла до своїх дверей, старанно витерла підошви об колючий килимок, увійшла в коридор і зняла промоклі плащ та туфлі. Пройшла в кімнату, сіла в крісло
Переповнений тролейбус якось дуже різко зупинився, відчинивши перед пасажирами свої скрипучі двері. Надія Денисівна, безрадісно глянувши у вікно, нарешті вийшла з салону і пішла у бік будинку. Вона
– Дякую, коханий, за несподіваний подарунок, я ніби відчула себе маленькою дівчинкою.- Де ти знайшов це диво? У колекціонерів? Як ти дізнався про мою дитячу мрію
Наталя повернулася з роботи трохи раніше, ніж звичайно, строга начальниця відпустила її з нагоди Дня Народження – 45! А вже завтра іменинниця разом із чоловіком вирушать на море.
– Бабуся! У нас гості! Дивись! Це моя нова знайома, тітка Настя. Вона мене нагодувала, і тобі їсти принесла
Настя була забезпеченою дівчиною, до її тридцяти років у неї була простора квартира, яку їй подарували батьки й машина, на яку вона накопичила сама. Здавалося, живи та радій,
– Люба моя, – обійняла мати доньку. – Я розумію через яке неподобство ти сьогодні пройшла… Не звертай ти на них жодної уваги! Ось, повір, це повернеться до них бумерангом
Наталя Петрівна прийшла додому. Вона відкрила двері своєї квартири і ахнула від несподіванки – на порозі стояла її донька і плакала. – Світлано, щось трапилося? – занепокоїлася мати.
– Мамо, у вас же з татом незабаром срібне весілля, – заявив старший Ігор. – Може, варто це якось урочисто відзначити
– Який у тебе чоловік дбайливий, – дивувалися сусідки. – Треба ж, все сам та сам! Сумки важкі нести не дає, до твоєї мами беззаперечно їздить. Так, Ольга

You cannot copy content of this page