Головна

Життєві історії

— Юлько… Дякую тобі, сестро… За все. — Та годі тобі. — Нііі, ти не розумієш, дякую, що не відвернулася від нас… А пам’ятаєш… батончики… — Пам’ятаю, Петю. — Ех, сістер, дай я тебе обійму, найкраща моя у світі Юлько. Дітлахи тебе, знаєш, як люблять, Маринка метушиться як навіжена, я її осаджую, а вона ні, каже, таку Сестру, як Юля, вдень із ліхтарем не знайдеш
Життєві історії 0
Мати метушилася на кухні: вона смажила, парила, пекла і при цьому щось терла, витирала пил, все літало в її руках. Юля тихенько увійшла, поставила портфель і сіла на
Подумала про те, що купить риби й мандаринів. І про те, що тут ще на футболку залишиться. В очах знову запекло. Невже так буває? Вона тільки сьогодні думала, що треба якось викрутитися і купити рюкзак — ключі постійно рвуть кишені пуховика й узагалі так незручно ходити без сумочки
Життєві історії 0
Вірочка зайшла в під’їзд, потупала ногами, струшуючи сніг із чобіт. Зняла рукавичку й витерла сльозинку зі щоки. Поволі почала підійматися сходами. Сьогодні тридцяте грудня. Завтра улюблене свято, а
— Тобі бутерброд зробити? — Ні, дякую! Апетиту зовсім немає! — Ну, хоч чаю попий. У мене печиво смачне є! Кіра зробила кілька ковтків, подивилася на Мар’яну, а потім сказала: — Льошка мій зовсім збожеволів! Я прийшла додому, а він розкричався, накинувся на мене з кулаками. Я ледве ноги забрала! Навіть речі не змогла взяти
Життєві історії 0
Мар’яна вже збиралася спати, аж раптом почула стукіт у двері. До неї рідко приходили гості в такий час. Навіть цікаво стало, хто помилився адресою. — Хто там? —
— Не хочу ці оладки, — заскиглила Ліза, не відриваючи очей від екрана. — Мама завжди купує млинці в магазині, вони смачніші. — А я хочу пластівці, — підхопив Максим. — Удома мама завжди робить зранку пластівці з молоком. Галина зітхнула. Вона встала о шостій ранку, щоб замісити тісто, насмажити оладок, зварити узвар зі смородини. А вони хочуть якісь пластівці з коробки
Життєві історії 0
Галина Петрівна накривала стіл до сніданку, коли почула знайомий звук — онуки вже прокинулися й увімкнули свої телефони. Восьмирічний Максим і десятирічна Ліза приїхали на дачу три дні
— Аню, купи торт! Сьогодні в нас радість! — мама сяє, простягаючи гроші. Я завмираю з підручником у руках. Радість? У нашій двокімнатній старій квартирі на п’ятьох? Серце йокає — невже квартира? — Яка радість? — Увечері дізнаєшся! Купи «Пташине молоко», тато любить
Життєві історії 0
— Аню, купи торт! Сьогодні в нас радість! — мама сяє, простягаючи гроші. Я завмираю з підручником у руках. Радість? У нашій двокімнатній старій квартирі на п’ятьох? Серце
Шість яблунь та дві груші буквально ломилися від плодів. Багато гілок були підперті рогатинами й палями. На землі все було всипано яблуками та грушами. — Боже, які ж красиві, як із картинки! — дивувалася Світлана. — А які смачні! — відкушуючи яблуко, говорив Мишко. — Ось і допомагайте збирати, будь ласка
Життєві історії 0
Подружжя Світлана та Іван жили на околиці невеличкого міста, саме в тому місці, де їхній триповерховий будинок був останнім у низці багатоквартирних будинків старої забудови. Далі починався приватний
А кіт Мишко вранці вмивається, та підтакує: — Пра-а-авильно все зробила, пра-а-авильно, і своїм допомогла, і мене знайшла
Життєві історії 0
— Мамо, ми цими вихідними не зможемо приїхати! — голос сина звучав винувато, але слухавку одразу перехопила невістка. — Галино Костянтинівно, ви тільки не ображайтеся, добре? Ми ж
— Щось їсти хочеться… Може, нагодуєш? Чим так смачно пахне? — Голубцями. Єдине… їх мало. Скоро чоловік голодний з роботи прийде. Тут Олеся одразу ж засміялася і замахала руками. — Та ти не переймайся. Ми ж із Ксюшею багато не з’їмо. Дай хоча б по одному голубцю
Життєві історії 0
Христина чекала з роботи чоловіка. На плиті його вже чекали запашні голубці, які він особливо любив. Їх він міг уплітати за обидві щоки постійно. Тому вкотре дружина вирішила
Що означає «Живіть, скільки хочете», чому свекри не сказали прямо, що дарують їм квартиру, де документи на неї, зрештою? Але дівчина розуміла: зараз не найкращий час для такої розмови. Вона про все запитає завтра
Життєві історії 0
Проводжаючи поглядом останніх гостей, що йшли, Юля сиділа в альтанці заміського будинку й чекала, поки повернеться Кирило — тепер уже не наречений, а її законний чоловік. Їхнє скромне,
— Молодці, що піч не зламали, — похвалив він Олену Петрівну. — А то був би не сільський будинок, а практично міська квартира. Без родзинки. Олена Петрівна сказала: — У печі наш дух живе. І їжа там найздоровіша й найсмачніша. Нічого кращого немає
Життєві історії 0
Олена Петрівна нарешті наважилася: кинула роботу й пішла на заслужений відпочинок. — Правильно, мамо, — говорила їй дочка Світлана. — Ти ж завжди казала: от допрацюю до пенсії.

You cannot copy content of this page