— Бабусю, а де пиріжки? Мама казала, ти багато напекла… — Напекла, сонечко… А ти вже впорався? Речі розклав? — Ай, потім… — Потім? Ні, друже мій, так не піде. Спочатку — справа, а потім — усе інше
— Мамусю, мене у відрядження відправляють на два місяці. Залишишся з Олежком? — голос доньки здався Ірині Миколаївні аж занадто тривожним. — Звісно, залишуся, — відповіла вона. —
Дмитрик так оладки з домашньою сметаною та цукром полюбив. І картопельку з шкварками. І спали вони з Льохою на сіннику, а як похолоднішало — на перинці бабиній
— Валеро, нашому синові потрібен новий телефон і кросівки, — за вечерею повідомила Тамара. — Картопелька вдалася на славу, — всміхнувся Валерій Іванович. — А поклади-но мені ще
Тільки-но невістка зварить борщ — Галина Вікторівна вже свій несе, і сина кличе в гості: мовляв, ходімо, скуштуєш «справжнього». А потім ще й питає, чий смачніший. Або прийде і давай підлогу мити: «Пісок під ногами хрустить, я ж знаю, як правильно прибирати, не те що твоя жінка»
— Мама в лікарні, — злякано видихнув Вова, поклавши слухавку. — Лікар дзвонив. Схоже, мама навіть сама набрати мене не змогла… — Що сталося? — тут же перепитала
— Котлета сухувата, мабуть, пересмажила. Синку, візьми солі. Відчуваєш, що недосолено? Я ж казала! Треба було водички підлити та під кришечку
Вийшла Вікторія заміж за Антона, і здавалося — ось воно, щастя. Вона понад усе любила ті тихі вечори після роботи: коли можна спокійно випити чаю з лимоном, загорнутися
До Марини кинулася тітка, почала обіймати, цілувати. Туш у неї одразу розмазалася по щоках, але вона того й не помічала. — Щастя-то яке! Ще одна внучка в нас! Дай-но її мені, бо впустиш, бліда вся! Брати теж по черзі обіймали Марину, сунули букети, сміялися. У Марини аж голова закрутилася від того гамору
Марина одразу відчула: не припала вона до душі його батькам. Та й як вона могла сподобатися — сирота, живе в гуртожитку, вчиться на медсестру, за душею ні копійки,
У день приїзду Діми Єва приготувала розкішну вечерю, вбралася в такий грайливий костюмчик медсестри, що самій стало ніяково, розставила свічки й почала чекати. Оце так прийом буде для її Адама
Коли Діма нарешті вручив їй ключі від своєї квартири, Єва відчула: фортеця пала. Знаєте, мабуть, жоден голлівудський актор так не чекав на свій «Оскар», як вона чекала на
У тебе є своє житло, машина, професія і хороша робота. А ще в тебе чудова дружина. Шкода тільки, що правнуків не дочекався. Вадику, не ображайся за квартиру, але ти маєш зрозуміти: моє завдання було — не дати тобі пропасти. Іншого способу я не знайшов. Сподіваюся, ти розумієш, який спадок я тобі насправді залишив. Будь щасливим, онучку
Вадим сидів у кабінеті нотаріуса і не міг дібрати слів, щоб висловити те обурення, яке аж клекотіло в грудях. Старий, просиджений диван ніби навмисне затиснув його в капкан,
— Лізо, ти хоч чуєш себе? — обурилася Еліна. — Я його добиваю? Він тебе розуміє? А він розуміє, що на поїздку до нього ти взяла гроші в мене? Що за інтернет і телефон плачу я? Чому я маю тягнути все сама, а твій «душевний» тато тільки казки розповідає? Він тобі хоч раз на морозиво дав?
— Лишилося тільки зібрати її речі, тицьнути в руки ті нещасні аліменти, що я з боєм вигризла, та й відправити до татка, — сумно зітхає Еліна. — Бо
Треба і продукти купити, і ліки дорогі, та й хочеться, щоб мама не у лахах ходила, а мала якусь обновку. Подружжя кожну копійку рахує: Олена готує вдома, а чоловік, попри солідну посаду, спокійно бере на роботу судочки з обідом
— Мамо, я не збираюся на шкоду власній родині допомагати тітці Люді, — вкотре терпляче пояснює Олена. — І дуже тебе прошу: не треба за мій кошт благодійності,
— Я йому чітко сказала: моєї ноги в домі свекрухи більше не буде. Крапка. І її ноги в нашій новій квартирі — теж. Стане немічною? Хай як хоче, так і вирішує це питання, я й пальцем не поворухну
— Тепер вона нам пропонує ту квартиру здати або продати, бо переїжджати вона, бачте, передумала! — Зоя ледь стримує сльози гніву. — Не уявляєш, як я лютую і

You cannot copy content of this page