Життєві історії
Мій син закохався в одну дівчину. Її звали Оля, і я тоді сприйняла подібні зміни у фізіологічному та душевному стані сина досить спокійно. Хлопчику дев’ятнадцять років, має повне
– Навіщо ти приїхала? – Мати тримала двері, трохи прочинивши. – Як мені тепер людям у вічі дивитися? Не дочка ти мені. Тільки пліткувати перестали, ми з батьком
Син Дарини поїхав за тиждень до весілля. Написав записку: «Знайшов нову роботу. Номер телефону зміню, зателефоную. А поки що телефон відключив. Мамо, вибач, так сталося». Жодних більше пояснень.
Напевно у кожного з нас трапляються неймовірні історії, часом курйозні, але які цілком можуть стати і доленосними. А ви вірите в долю? А в любов з першого слова? Насилу?
– Лариско, це ти? Скільки років ми не бачилися… Ну ти, звісно, панянка видна, чудово виглядаєш! – Привіт, Олесю! Рада тебе бачити. Як ви поживаєте? Як там Олексій,
– Мамо, а де мій подарунок? – Алла кинула побіжний погляд на стіл. – Щось я не бачу своєї вази… – Ой, я її переставила, – за голосом
— Річ навіть не в готуванні, хоча Лера взагалі вдома нічого не робить, – каже Ольга Дмитрівна. – Річ у байдужому ставленні до сім’ї та чоловіка взагалі. Ну
Ольга Іванівна вийшла з дому в магазин. Вона була вже в інтелігентному віці, і похід у магазин був для неї великою подією. Їй доводилося надягати цілу амуніцію, включно
— З вас ще тридцять три копійки… Продавець, миловидна, пухлощока дівчина, терпляче дивиться на покупця. Тут, у маленькій крамничці, що притулилася на першому поверсі чотириповерхового старого будинку, і
Прекрасний настрій, весняна погода, тепло, майже як влітку. Марія та Павло вдосталь нагулялися і вже поспішали додому. – А давай купимо додому тістечок. – Ми ж лише з