Головна

Життєві історії

– Ґудзик?! І через це вся сварка? А ти що, голку в руках тримати не вмієш? Он, коли закортіло, то навіть джинси сам собі зашив, а тут через ґудзик з сім’ї йдеш
Життєві історії 0
Ніна Василівна готувала вечерю, коли раптом відкрилися вхідні двері. Витираючи на ходу руки, вона поспішила до коридора. – Олексію? Чому ти так пізно? І чому один? Щось трапилося?
– Мамо, тобі  понад 50 років! А ти хочеш дитячий сад влаштувати! Це їх земля, розумієш? Їх! Хочуть – квіточки вирощують, захочуть – нехай все хоч заасфальтують
Життєві історії 0
Ми з чоловіком подарували синові десять соток землі. Син одружився. Його дружина на місці городу посадила квітник. А між нашими ділянками з’явився паркан. А одного вечора я побачила,
Село, де живе моя мама знаходиться не дуже далеко від нас – 60 кілометрів. ми раніше з чоловіком часто їздили до мами, а зараз немає змоги провідувати її щовихідних. ми приїжджаємо до мами декілька разів на місяць
Життєві історії 0
Моїй мамі 80 років. Живе вона в селі, вже багато років, як тата не стало, я в неї єдина донька. Живемо з чоловіком ми в місті, маємо трикімнатну
– Так, люба. Добре, люба. А яких саме тобі цукерок? Так, а піцу яку? Так, але вони ж тільки в тому гіпермаркеті, який на околиці… Добре, люба, зрозумів
Життєві історії 0
Я стояв на зупинці та чекав автобус. Знічев’я я штовхав алюмінієву банку, яку хтось кинув повз сміттєвий бак. На зупинці в годину пік було незвично малолюдно. Єдиною людиною,
Тиждень, проведений разом, був дійсно незабутнім, це було щось нове в моєму житті, світле та спокійне, сповнене яскравих фарб
Життєві історії 0
Вже давно я працюю в хорошій фірмі, добре там заробляю, але часто можу тижнями не бути вдома. Одного разу у відрядженні ми з колегою зустріли двох симпатичних молодих
Спочатку все посади, потім все збери, урожай по банках закрий – нічого, всі так жили. Потім Василь на роботі квартиру отримав, я тоді вже чекала другу дитину.
Життєві історії 0
Ніколи не знаєш, що краще. Інколи здається, що все, це кінець, крах, а виявляється, це лише початок. Мені було 40 років, коли чоловік пішов від мене. – Я
— Алла, – 5 років тому сказала старшій сестрі Маргарита, – у мене немає ні сил, ні часу, ні грошей на догляд за мамою. Вона така примхлива! Я ні на що не претендую, я своє вже отримала, нехай мама пише заповіт на тебе, я буду її провідувати, всього лише! Мама сестер тоді вже була нездорова, зламавши ногу, так і не оговталася, з дому не виходила, багато чого по господарству сама робити не могла. Тож догляд за нею потрібен був повноцінний: від викупати, до принести продукти, приготувати і так далі
Життєві історії 0
— Ми роки витратили на догляд за бабусею! – розповідає Олена, – Формально за нею доглядала моя мама, але, як водиться, втягнутою в це виявилася вся сім’я. Моя
— А я й не кажу, що було б краще, а що гірше, – зітхає Інна Львівна. – Я й сама не знаю, що було б краще. Тільки… син зараз зовсім сумний. По суті, йому зараз Ніночка ця теж пропонує чужу дитину виховувати. А Катя, на мою думку, навіть і не знала сама, від кого в неї дитина. Ну допомагав би, зате батьком би себе почував, було б, заради чого на світі жити. І я до хлопчиська встигла прив’язатися, а тепер що? Нікого немає. І якщо буде, то нової невістки племінник? А це мені треба, скажи
Життєві історії 0
Все вона зробила, щоб хлопчиська від нього відлучити, навиворіт виверталася. Я першу невістку не виправдовую, та ще штучка, але й друга не краща, – розповідає Інна Львівна. —
— О як! Бабуся наші гроші порахувала! – розлютилася Настя. – Не влаштовує те, як одягнений Ваш онук? Вашому синові сказала і вам повторю: одягайте Матвія самі. Просто зараз можете йти й купувати йому все нове. Аліментів я багато отримую? А ви ціни в магазині бачили? Я дитину годую, оплачую комуналку, ліки, відкладаю нам гроші на літній відпочинок. Ваш синочок зверху аліментів ні копійки не дає, між іншим. — А ти зверху аліментів щось витрачаєш? – парирувала Неля Юріївна. – Чорною ікрою Матвія годуєш чи що? У мене пенсія менша, ніж твої аліменти
Життєві історії 0
— Так і сказала? А нічого, що в хлопчиська є батьки? Син твій аліменти платить досить непогані, – обурюється подруга Нелі Юріївни. – І вистачає ж совісті? —
— Молодий пройдисвіт! – завив чоловік, щойно Маринка повернулася до розминання, і тепер уже втирання мазі в поперек, – це все він, хай йому грець. Це треба було придумати «вівтар щастя», і це ось «нехай кожен із чоловіків принесе на нього те, що характеризує його розуміння щастя!» «Ну так! Усі зрозуміли, що це символічні сердечка або янголята, заготовлені ведучим, і тільки ти, проскочивши повз «реквізит», підхопив мене!»
Життєві історії 0
Чоловік скиглив і просив повернути його у той самий безтурботний час, який був ще до того – коли він вперше побачив Маринку. Маринка, тепер уже повногруда дама злегка

You cannot copy content of this page