Головна

Життєві історії

— Господарочка, – зняв він кепку, – у вас не буде коси? А то до хати не пройти ніяк, заросло все. — А навіщо вам до хати? – кинувши на чоловіка крижаний погляд, запитала Ксенія, – ви хто такий? — Я, у певному сенсі, господар… ваш новий сусід, – продовжував усміхатися чужинець, – Ну то що? Допоможете? Дасте косарку або косу? — Немає в мене коси! – неприязно кинула Ксенія, – а ви що, родич діда Іллі? — Я не родич, – усміхнувся чоловік, – цю ділянку мені запропонували в адміністрації, і я погодився. — Ах, запропонували? Он воно що! Досить дивно
Життєві історії 0
Ксенія із занепокоєнням спостерігала у вікно, як біля сусідського напівзруйнованого паркану пригальмувала «буханка». Звідти вискочив, як чорт із-за рогу, незнайомий чоловік, і, махнувши рукою шоферу, штовхнув напівзгнилу хвіртку.
— Що, припекло? Одразу бабусю згадали, – сказала вона. — Усього на два тижні, – почала розповідати Аліна, вирішивши, що якщо відмовить, то всі плани заваляться, доведеться розвернутися і піти з сином. — А синок мій як там? – запитала єхидно Василина. — Працює. — Ну-ну, чула, нажилися вже, розбіглися… — Ну, так залишається Микита чи ні? – Аліна вже готова була після такого прийому повернутися на зупинку і чекати попутку. — Заходьте, – господиня відчинила хвіртку, пропускаючи гостей
Життєві історії 0
— Відрядження на два тижні, ці курси обов’язкові для всіх, тож вирішуй, Аліно: або… або… Заступник директора Інна Ігорівна дивиться крізь окуляри на співробітницю, чекаючи відповіді. Аліна знає,
— Я ж не знала, що вони такі… — І знати не треба було. Ти просто повелася як дурна дівчинка… — Він обіцяв, що ми одружимося… — Коли? Десять років тому? Ти нормальна, взагалі? Вибач, але не можна ж бути такою дурепою! Та ти бігти повинна була, коли тебе змусили дитини позбутися! Я тоді тобі казала, але ти ж мене не слухала! І ось результат… Найприкріше: ти ж тепер нічого не доведеш. Ні копійки в них не вирвеш
Життєві історії 0
Дзвінок у двері пролунав, коли Ольга вже лягла спати… Навіть задрімала… — Кого це принесло серед ночі? – подумала жінка з роздратуванням і, накинувши халат, пішла відчиняти… На
— Ось і справи, – усміхається подруга пенсіонерки. – Отримай, бабцю, двох онуків. Ти як хочеш, а з семирічною дитиною теж якось треба займатися. Не буде вона в кутку сидіти весь день тихенько. — Саме так! Дівчинка слухняна й активна, то одне їй, то інше, то їй нудно, то вона хоче їсти, але не це, а інше: «Бабусю, зроби». Ну яка я, до біса, бабуся? І потім, то з одним сидіти, а то з двома. Різниця величезна. Тамара Максимівна витримала два дні, а потім сказала Олесі, що сидіти вона згодна тільки зі своїм онуком, на своїй території
Життєві історії 0
Син Тамари Максимівни 4 роки тому одружився з жінкою у якої вже була дитина. У нього перший шлюб, у неї – другий. Доньці невістки Ірочці було на той
Я дивилася, як моя свекруха Ніна Василівна варить борщ. А точніше, на те, що вона робить, і як вона це робить. Спочатку я намагалася переконати себе, що не бачу цього. Але кожен новий рух ложкою – в каструлю, в рот, знову в каструлю – вводив мене у повний ступор
Життєві історії 0
Я з відвислою щелепою застигла посеред власної кухні, немов зачарована, і дивилася, як моя свекруха Ніна Василівна варить борщ. А точніше, на те, що вона робить, і як
Бабуся їй тоді сказала, що мати поїхала далеко і не повернеться. Тому Сашка звала бабусю мамою Дусею і посилено намагалася подорослішати, щоб їй допомагати, бо бабуся повторювала
Життєві історії 0
Сашка вже місяць, як жила у дитячому будинку. Потрапила вона сюди через смерть бабусі, у якої жила, скільки вона себе пам’ятає. Мати вона не пам’ятала. Бабуся їй тоді
Невістка з’їла вже дев’ять млинців і випила дві чашки кави, і тепер з цікавістю дивилася продовження улюбленого серіалу по телевізору. Вона, звичайно, могла б дивитися серіал і в кімнаті
Життєві історії 0
Вже була дев’ята ранку, а Наталя Сергіївна ще не снідала. Вона тихенько сиділа у своїй кімнаті і чекала, коли невістка піде з кухні. Але та не поспішала йти.
— Чоловік мій уже відверто сміється з зятя, каже, що він, напевно, тупуватий, – усміхається Анастасія Сергіївна. — Може, правда, не тягне? — Та ні ж, він дуже начитаний, інтелектуал, але… це не професія. Сидіти і в’їдливо перебирати папірці? Це робота для мужика, у якого сім’я? Він ще й повільний. Знає багато, всі його знаннями користуються, але рухають спритніших і мобільніших
Життєві історії 0
— А я їй кажу, що його старання на хліб не намажеш. І за квартиру ними не розплатишся, – сердиться Анастасія Сергіївна. – Ну що сім’ї з тих
— Чого ти хочеш? Грошей? — Можна, я поїду з тобою? – запобігливо посміхаючись, запитав він. — От іще! Як я тебе чоловікові пред’явлю? – обурилася Марія. — Оленка казала, що немає в тебе ніякого чоловіка! Тому ти й не спілкувалася з нею, заздрила! — Ти при своєму розумі? Що ти таке несеш! – здивовано подивилася на нього Марія, – Я? Заздрю?! Чому? — Я просто хочу, щоб мене вислухали. Мені погано. Дуже! Я жити не хочу! – зізнався він, повісивши голову.
Життєві історії 0
Сестри перестали спілкуватися незабаром після того, як молодша – Олена, знайшла собі чоловіка, молодшого на десять років. Звісно, сьогодні різницею у віці нікого не здивуєш, але обранець Олени
– Бабуся, та все загалом нормально, що це ви так сполошилися? – Ігор обійняв бабусю, – Ідемо в будинок, сніг мете, а ти тільки пальто накинула, холодно ж! Ти що раптом так розхвилювалась?
Життєві історії 0
– Ігорю, багажник! Відкрився багажник, зупини машину, – Марина вигукувала, але сама вже розуміла, що все пропало! Речі на ходу з багажника висипалися на трасу, і машини, що

You cannot copy content of this page