Життєві історії
— Ти старша за нього на 3 роки! – вигукувала мама багато років тому, коли я вперше зібралася заміж, – але і це ще не все! Ви абсолютно
— Так вийшло, що в Яни та Миколи з батьків залишилися тільки мами. Батька дружини не стало через рік після весілля дітей, батька чоловіка – півтора року тому.
— Здайте нам квартиру! Ми ж рідні люди! – просила Олену її троюрідна сестра Тоня. Місяць тому Тоня з чоловіком приїхали жити в місто і рівно стільки прожили
— Беріть і виховуйте! Зрештою, ви – батьки. А я всього лише бабуся. Так заявила моєму чоловікові свекруха і привела на поріг моєї квартири 13-ти річного сина чоловіка
— Подали заяву, весілля у нас призначене на середину листопада, – каже Ніна подрузі, – нікуди особливо не поїдеш, за кордон ми не зможемо і взагалі, головне зараз
Тетяна Андріївна раділа своїй покупці. Та що покупка, це була її мрія – придбати будинок у селі після виходу на пенсію. До цієї події жінка готувалася ґрунтовно, і
— Ну, звісно, він на це не погодився, – відповідає подрузі Катя, – я б теж, напевно, не погодилася, за таких вступних даних, чого гріха таїти, тому я
— Ну як я зможу це виконати, – мало не плаче Маргарита Олександрівна. – У мене ж не одна донька, а дві. І Люда налаштована категорично: раз їй
Звістку про те, що її колишнього чоловіка не стало, Ксенія Олексіївна сприйняла з величезною байдужістю. Не пораділа, чому вже тут радіти, але й не засмутилася. — А з
— Може якось би і склалося? – запитує Юлію Григорівну подруга, маючи на увазі доньку жінки та її чергове завершення стосунків. – Скільки Наді? 32 уже? І хитає