Життєві історії
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми вогнями. Трасою мчало авто. За кермом — жінка. Вона везла матір до себе.
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка завжди любила книжки більше за галасливі компанії. Виросла, вивчилася на перекладачку, працювала з
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із села. Хоча, звісно, справа тут не стільки в географії — і в місті,
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду. На Надійці Самойленко. Що скажете? — Одружуйся, сину, давно пора! А щодо весілля
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає. Я так розумію, це ті самі аліменти, що колишній чоловік платить. Але ж,
Моя корова, Зорька, йшла з життя тяжко вже третій тиждень… Вона лежала в хліві на соломі, важко витягнувши шию. Її очі, завжди такі теплі, вологі, по-справжньому материнські, тепер
Після розлучення Римма зітхнула з полегшенням. П’ять років шлюбу без дітей і без якихось особливих драм, квартира її, колишній з’їхав тихо й мирно — просто ідеальний фінал неідеальної
— Мама тепер мнеться: як же так, у неї ж і друга донька є, — злиться Анжела. — Цікаво виходить, правда? Квартиру свою мама Інці віддала, а дачу,
— Мамо, ну чесне слово, ти ж могла б іноді… ну, не приходити. Просто посидіти вдома, виспатися, зайнятися собою… хоч разочок, — Катя, навіть не обертаючись, продовжувала нервово
— Опинилася я зараз між двох вогнів, — гірко зітхає Катерина в розмові з подругою. — І сама жити поки що фінансово не тягну, і з мамою під