Але люди намагалися передплачувати газети, багато жінок любили читати такі газети і журнали як «Дім.Сад.Город» і «Порадниця», а дітям частіше передплачували «Малятко» і «Барвінок». Лише багатодітна сім’я Клименків не виписувала нічого. Батько працював вахтою на обласному будівництві, і не часто бував удома, мати працювала на фермі дояркою, і вдома була худоба. Четверо їхніх синів не чекали газет і журналів у певні дні, як сусідські діти. Мати економила на всьому, щоб одягнути, взути свою «футбольну команду»
Весняне сонечко грало в калюжах, піщані дороги вже підсихали в селі, і діти виходили з дворів погратися на вулицю. У передобідні години навіть люди похилого віку сиділи на
Сім’я мені здалася дуже милою і доброзичливою. Я їм розповіла про свої проблеми. Вони мені запропонували жити в них, займатися дітьми не на шкоду навчанню. Сказали, що оплатять навчання і допоможуть фінансово батькам, згодом вони дотримали свою обіцянку, за що я їм вкрай вдячна! Так закінчилися мої фінансові неприємності
Мені ні з ким поділитися своєю проблемою. Навіть боюся розповідати своїм подругам. Мені 17 років, скоро буде 18. Усе почалося з того, що торік, після закінчення школи, виникла
Ти дурниці ці викинь із голови та бери в хату Марію нашу. Вона тобі буде варити борщі, пироги пекти, сорочки прати… Василь розсміявся і потряс головою: — Та не в пирогах щастя! А в жінці коханій, Миколо. І нехай ми з нею будемо напівфабрикати з магазину їсти, зате вона, моя красуня, поруч! А що говорив раніше, то хіба мало що базікав! Помилявся я
— От же, – плюнув Василь, – взяв її, називається, заміж, а вона ні приготувати як треба, ні випрати толком не може. Василь сидів на колоді біля сусідської
Наталя штовхнула двері ногою і вийшла з кімнати, а Олена розгублено застигла, не розуміючи ще, що сталося щойно. Здається, її вигнали з дому… Голова працювати категорично відмовлялася. Олена намагалася вхопитися хоч за якусь думку, яка дасть відлік рухатися далі, але вони пурхали рваними клаптями, не даючи зосередитися
— Мамо, ти що?! Що ти робиш? – Олена мало не плакала, дивлячись, як мати викидає з шафи нехитрі її пожитки. Червона сукня в горошок, її улюблена, недбало
— Віро Миколаївно, ви знову привезли свою їжу? – запитала Оля. — Сонечко, ну не можна ж гостей голодними залишити! Що вони скажуть про нашу сім’ю. Зараз я скажу тобі, що потрібно розігріти, а решту просто перекласти в нормальний посуд. Тільки покажи мені спочатку, раптом він погано вимитий
— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити продукти нікуди. Віра Миколаївна рішуче переставила блюдо з індичкою, уже готовою до подачі, на стілець поруч зі
Ми з моєю молодшою сестрою Тонею не дуже-то ладнаємо. Їй постійно здається, що я зазнайка і намагаюся здаватися кращою за інших. Вже не знаю, заздрість це чи звичайний хвалько. У її розумінні, я і будинок купила просто для того, щоб показати всім, яка я не така. Мовляв, усі живуть у квартирах, а в мене власний палац. Я про все це дізнавалася від мами. Після чергового закидону Тоні вона мені дзвонила і виговорювала
Я вказала рідній сестрі на двері, і мені абсолютно за це не соромно. Підозрюю, мені потім знатно прилетить від мами, але, принаймні, я в цей момент не буду
Дорогі наші діти! Ірочка та Артем! Вітаємо вас із цим прекрасним днем! Днем вашого весілля! Нехай щастя завжди панує у вашому домі! А щоб було, де панувати – даруємо вам від усіх родичів… квартиру! Тепер вона ваша і ти, Ірочка, там господиня! Тож нехай скоріше там затупотять маленькі ніжки
— Дорогі наші діти! Ірочка та Артем! Вітаємо вас із цим прекрасним днем! Днем вашого весілля! Нехай щастя завжди панує у вашому домі! А щоб було, де панувати
Час минав, дівчатка росли. Уже не стало бабусь, постаріли батьки, а у дівчат до імен додалися по батькові. Життя у всіх склалося по-різному. Одне тільки було у всіх однаково – у жодної з них воно не стало легким
— Галю, у тебе теж світла немає? – Світлана Іванівна важко піднялася сходами на веранду сусідської дачі. — Що? – Галина Сергіївна виглянула з кухні й усміхнулася сусідці.
— Ти подивися на кого ти стала схожа?! Ти давно дивилася на себе в дзеркало? Коли востаннє вставала на ваги? Про ваги було чомусь особливо прикро.
Чоловік дбайливо ставився до своєї дружини і не дозволяв їй носити з магазину більше трьох сумок. На знак подяки за це вона подарувала йому сина: виростила, виховала, вивчила,
— Мама повезла бабусю купувати що-небудь спортивне на ноги і джинси на гумці. У бабусі скоро круїз
Я дзвоню подрузі, слухавку бере її дочка. — Аня, кажу, — поклич маму. — Не можу, — відповідає вона, — Мама повезла бабусю купувати що-небудь спортивне на ноги і джинси на гумці. У

You cannot copy content of this page