– Це й мої гроші, – прошепотіла вона. – Я не працюю з твоєї забаганки. Але я прибираю, готую, займаюся дитиною. Перу твої речі, їжджу в магазин за продуктами. Я теж вкладаюсь у цю сім’ю
Оля не працювала п’ять років. Як пішла із сином у декрет, так із нього й не вийшла. Це не було її рішенням, щоб вона сиділа вдома наполіг її
– Так, зібрав речі та поїхав. Ти уявляєш? Я б ще зрозуміла, якби він пішов до іншої жінки. Але він просто пішов у нікуди, оселився у своїх батьків. Що? Звісно, ​​повернеться! Я навіть не маю сумніву
– Рито, де ти ходиш? Я вже вся звелася! – зустріла мама доньку на порозі квартири. – Де я могла бути? На роботі, – спокійно відповіла дочка, знімаючи
Квартира зберігала сліди прожитого життя: затертий килим, яким колись бігали маленькі племінники, оксамитові портьєри з вицвілими візерунками, старе піаніно, на якому Павлик вчився грати
У квартирі пахло валерʼянкою і старістю. Тітки Віри не стало у вівторок, коли за вікном мрячив дрібний дощ, а на кухні гудів старий холодильник. Останні десять років вона
Подружжя пройшло до вітальні, де їх зустрів новий диван, покритий товстим шаром заводського поліетилену. Навпроти на стіні висів телевізор, екран якого, незважаючи на свій більш ніж п’ятирічний вік, все ще був покритий захисною плівкою. Поруч з диваном на журнальному столику лежав телевізійний пульт у поліетиленовому пакеті
На кухні панував безлад: брудний посуд стояв у раковині, на столі красувалися свіжі фрукти, а поруч недбало лежав зім’ятий кухонний рушник. Молода пара, сидячи за столом, насолоджувалася ранковою
— Теж мені родички! Через якусь дурницю готові мене під слідство здати! – після цих слів двоюрідна сестра жбурнула якийсь пакет на підлогу. Подружжя, яке нічого не розуміє, переглянулося. Таня підійшла, взяла мішок і розкрила його. Яке ж було її здивування, коли в пакеті вона виявила свої ж речі
— Маринко, прибери у своїй кімнаті, будь ласка, – мати дівчинки, Тетяна, з’явилася в дверях кімнати. – Завтра до нас приїде тітка Галя. Ти ж знаєш, що в
— І запропонували їм все зробити штучно, – каже Олена. – Ясна річ, що це шкідливо для жінки, але Віра чоловіка любить, а Андрійко на той момент просто в розпачі був: як так, він такий брутальний самець, а на холостому ходу
— Я б далі і слухати не стала, і страждати не стала б. Розлучимося? Чудово, значить, розлучимося, – обурено каже Олена подрузі. – Ти дивися, ультиматуми він мені
Гриша рушив доріжкою, яка вела в центр села. Там жила його троюрідна сестра. Не бачилися вже років десять, а то й більше, та й дружби особливої не було. Але сестра ж, може, й пустить переночувати. Добре, що дружину його колишню, Риту, Светка недолюблювала, тому може й вийде
Григорій витягнув важку сумку з автобуса і витер піт. От спека цього року! Дихати нічим. Він озирнувся. Таке знайоме й водночас забуте місце. Але за душу нічого не
Столи, як зазвичай, поставили на вулиці, погода стояла просто чудова. Жодної хмаринки на небі, жодного подиху вітерця, немов на замовлення. Наталя Львівна в блідо-рожевій кофтині мала молодий вигляд, але поглядала раз у раз на дорогу. Усі вже приїхали, а Дениса все немає
— Матусю, ну ти тільки так не засмучуйся, я що тобі ось зараз скажу! Марина з чоловіком на вихідні приїхала до батьків на дачу. Діти будуть на канікулах
— А тут іншого не дано, донечко. Та й навіщо ускладнювати? Зможеш пробачити, то пробач, а ні – і себе не муч, і дітям нерви не роби, виженеш, і діло з кінцем. Не життя це, Наталю. Рано чи пізно набридне Мишкові, він і сам піде. Тільки і ти його зненавидиш, і діти. Ні до чого це
Першою не витримала мама. Спочатку вона сиділа тихо, мовчки, наче мишка, дивилася на те, як донька, розпалюючи сама себе, знову впадає в істерику й чіпляється до чоловіка, а
Ви з глузду з’їхали, чи що?! Дівка ж росте! А ну, як потім зірве її?! Накоїть справ, і хто відповідатиме? Ти, Нінко? Чи Олег? Він, хоч і батько, а ти тітка – але не можна так! Треба пояснити дитині, куди мати поділася! — І що я їй скажу? Мамо, вона – дитина! У неї має бути дитинство! А не ось це все
— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого. Навіщо дитині такі подробиці? – голос Ніни, сестри

You cannot copy content of this page