Головна

Життєві історії

– Софіє, я розумію, розлюбили, розлучилися, але що це за вигадка з дітьми? Ти хвора на голову? – Мамо, ти чого панікуєш? – відповідала доросла дочка телефоном. – Розумієш, вони будуть не з ним, а з його мамою, з бабусею. – Хочеш, будуть із тобою? – посміхнулася Софія
Життєві історії 0
– Софіє, я розумію, розлюбили, розлучилися, але що це за вигадка з дітьми? Ти хвора на голову? – Мамо, ти чого панікуєш? – відповідала доросла дочка телефоном. –
– Ну, прізвище… Це як печатка. Типу, ми тепер одне ціле, – Максим виглядав збентеженим. – Максиме, любий, ну яка зміна прізвища в двадцять першому столітті? – Аня зітхнула. – Послухай, моє прізвище – це частина мене. Це моя родина, моє коріння. Я не хочу його втрачати
Життєві історії 0
– Ти серйозно? – Аня відклала виделку в тарілку з недоїденим салатом і втупилася в Максима. Його тон був ображеним, майже дитячим. – Ти образився через прізвище? Максиме,
– Фу ти, дідько! От налякав! Ти чого тут притулився? Ледь не гепнулася через тебе! — накинулася на нього Олена. – Я додому прийшов, Лєнко, — безхитрісно видав Геннадій і розплився в усмішці. – Додому? Коли в тебе почалася амнезія, Геннадію? Твій дім — в іншому місці! Забув? – А я повернувся, Лєнко. До тебе повернувся. Там у мене все. Немає більше любові, лише ненависть
Життєві історії 0
Олена взяла за ручку новеньку валізу і покотила її до вхідних дверей. Внизу чекало таксі. «Аби нічого не забути!» — з легкою тривогою подумала вона. Перш ніж вийти,
— Марійко, послухай мене уважно. Ти — моя дитина. Моя! І твоє середовище — це наш дім, наша сім’я. Розумієш? Марійка кивнула, але в очах стояли сльози. — А якщо я виросту… неправильною? — Тоді я буду любити тебе неправильною, — просто відповіла Ірина
Життєві історії 0
Марійка притискала до живота новеньку куртку кольору стиглого мандарина і ніяк не могла повірити — це правда її. Не на один день, не напрокат, а назовсім. У дитбудинку
– Зрадили мене обоє, виходить. А я і дивлюся, що найкраща подружка зовсім заходити перестала, очі безсоромні ховає. Обоє виявилися ненаситними. Один кидається на кожну спідницю, друга звикла волочитися по чужих чоловіках. Ідіть обоє з очей моїх геть, не хочу, вас знати! – закричала зопалу Тамара
Життєві історії 0
Тамара дивилася на свою двадцятип’ятирічну доньку Мілану і з болем у серці розуміла, що втрачає її безповоротно. У її голові не вкладалося все це. Де вона упустила свою
Микола втягнув носом аромат смаженого м’яса, змішаний із запахом випічки. Сумнівів не було — це з їхньої квартири. Як же добре, коли у світі все стабільно: Аня знову зустрічає його не тільки гарячою вечерею, а й пече шарлотку, як він і просив, надсилаючи їй повідомлення в обід
Життєві історії 0
Щойно двері ліфта відчинилися, Микола втягнув носом аромат смаженого м’яса, змішаний із запахом випічки. Сумнівів не було — це з їхньої квартири. Як же добре, коли у світі
— А ти хоч раз за тридцять п’ять років запитала, що в мене відбувається? По-справжньому запитала, а не для галочки? Ти хоч раз помітила, що мені може бути погано, важко, страшно? Віра відкрила рот, але Галина не дала їй вставити ні слова. — Я завжди була поруч. Завжди! Коли тобі було погано, коли потрібна була допомога, коли хотілося виговоритися. А ти? Ти хоч раз подумала, що в мене теж є проблеми? Що мені теж може бути потрібна підтримка?
Життєві історії 0
— Галю, вибач, що так рано, — голос подруги тремтів. — Можна я до тебе приїду? Мені так потрібно поговорити. — Звісно, приїжджай. Я саме млинці збиралася пекти,
Під чуйним керівництвом мами Олеся накрутила банок з огірками, помідорами, салатами, і баклажанною ікрою. Варення варити не стали, вирішивши, що простіше ягоди заморозити. Втім, як і частину овочів
Життєві історії 0
— Машина вже стара, — доповів зітхаючи Максим. — Частіше в сервісі стоїть, ніж їздить. Та й грошей на її утримання вилітає… Сама бачиш… — Бачу, — погодилася
Чоловік брав із собою контейнери навіть із супом, щоб не витрачати гроші на обід. Таня воліла харчуватися вранці та ввечері, кава і чай у них в офісі були безкоштовними. Жінка навіть кивала, коли колеги йшли обідати в сусіднє кафе, а нею захоплювалися: — Молодець! Ось це сила волі! Тому в нас дупи ростуть, а ти стрункіша й спортивна
Життєві історії 0
Аня та Олег одружені 11 років, доньці Марійці нещодавно виповнилося 6. Наприкінці весни в сім’ї сталася радісна подія — борги за їхню двокімнатну квартиру погасили. — Тільки я
— А зараз, виходить, згадав про батька і про те, що в нього ще й бабуся, виявляється, є, — посміхається подруга. — Чи порахував в умі: батькові за 50, бабці й поготів уже за 80, спадщиною запахло? — Напевно, порахував
Життєві історії 0
— З’явився, мені вже теж зателефонував, — розповідає подрузі Дар’я Михайлівна. — І що я йому скажу? Здоровий лоб, 30 років йому. Тільки запитати: а чому він раніше

You cannot copy content of this page