Головна

Життєві історії

— Ну що, вбралася, нафарбувалася, купила тортик і ще деякі делікатеси і поїхала, подумала, чим чорт не жартує? Зустрів Галину біля воріт дачі чоловік, не дуже схожий на своє фото в соціальній мережі. І животик більший, і волосся менше, і очі в мішечках
Життєві історії 0
— Анекдот, чисто анекдот, — розповідала мені знайома жінка на ім’я Галина. — Якби мені хтось розповідав подібне — не повірила б. Чесно кажучи, я б теж не
— Куди встигнути? У РАЦС чи що? — запитав Артем. — Їй всього вісімнадцять, та й нареченого ще не бачили. Напевно, такий самий шмаркач… — Тату, Микиті вже двадцять виповнилося… — Треба ж, який старий
Життєві історії 0
— Мамо, тату, у мене для вас новина! Бабусенько, раз уже ти тут, можеш приєднуватися. Софія переможно поглянула на батьків. — Тату, ну залиш уже свій тренажер, у
Я нічого не сказала, я підбігла і Ритку відтягла, Льоня навіть отямитися не встиг. Але тут босоніжки мої нові підвели мене: нога підвернулася і я стала падати, а за собою і Ритку потягнула, звалилися обидві. Ритка верещить на всю вулицю, а я все одно її не відпускаю, раз уже впали, вирішила всю злість на ній вимістити… ой, як згадаю, соромно мені досі… треба ж, так зірвалася я
Життєві історії 0
Ольга зупинилася навпроти перукарні, у вікні що світилося промайнула донька її хорошої знайомої – Соломія була вже майстром. — Зайти б, чи що, — подумала Ольга Петрівна, —
— Олеже, досить! Скільки можна? Я втомилася від твоїх «випадкових» візитів. Не треба дзвонити моїй мамі й каятися, просити її поговорити зі мною – не допоможе! Ми з’їхали від неї, тому що дістала тобою! Я скоро вже не витримаю, тому що всі тільки й кажуть, як Олег шкодує, як йому погано без нас, як він мріє повернути сім’ю
Життєві історії 0
— Марійко! Марійко, – кричав Олег через дорогу. Марія тяжко зітхнула, поставила пакети з продуктами на бордюр, зупинилася. Подивилася на машину колишнього чоловіка на протилежному боці вулиці, втягнувши
— Матвійку, — питаю, — ти не хочеш цукерки? — Хочу, — відповідає, — але я вчора штани нові порвав, і мене мама покарала, сказала, тиждень буду без солодощів. Тут я вже не витримала! — Це в мами, — кажу онукові, — тиждень удома без солодощів, а в мене їж, скільки хочеш
Життєві історії 0
З невісткою я посварилася, як то кажуть, “у пух і прах”. І не дивно, бо за сім років, що Ніна заміжня за моїм сином, я мовчала стільки, що
— Леро, – у мою спальню засунулася голова бабусі Христини, – а в тебе вінчик є? Я оладки Христиночці посмажити прийшла. Я була розлючена: ночувати онуку мама Микити залишити в себе не могла, а притягнутися так рано через половину міста, щоб посмажити оладки й погратися з моїми нервами – легко
Життєві історії 0
Ми з Микитою зустрічалися. Рік уже живемо разом. Ми не розписані. А навіщо? У мене є досвід сімейного життя, у Микити – теж. Мені 33 роки, з нами
Після обіду Стас прийшов додому з величезним букетом бордових хризантем, у тон до його краватки, й повідомив Світлані, що його прийняли у фірму. А ще синочок пообіцяв їй, що вони обов’язково поїдуть до моря, адже вона ніколи не була на морі
Життєві історії 0
— А Федько, виявляється, глибоко одружений… — зітхнула Світланка, сидячи на лавці в сквері й стискаючи в кишені направлення на переривання. Сусідки по кімнаті в гуртожитку їй заздрили,
— Ми ж свекрусі й грошей підкидали, то на одежу, то ще на щось, бо пенсія в неї зовсім малесенька, — розповідає молода жінка. – Хоча, по правді сказати, їла вона з семи днів не менше п’яти в нас
Життєві історії 0
Оксана наша, бідолаха, з другого декрету на роботу вискочила раненько, донечці всього півтора рочки було. А є ж у них іще синок, Олежик, йому вже шість, то той
— Поклич тата вечеряти. Скажи татові, щоб він тобі допоміг із математикою, мені ніколи. Спитай у тата, чи можна тобі піти гуляти. — Ну який він, до дідька, тато? — Любов Тимофіївна аж злістю захлинається. — Видно ж, що тепла у стосунках немає, не було і не буде. Я взагалі вважаю, що роки треба з вітчимом прожити, перш ніж він заслужить слово «тато»
Життєві історії 0
— Я ледь не зомліла, коли вперше це почула, – обурюється Любов Тимофіївна, розмовляючи з подругою. – Кажу їй: «Валю, ти що, з глузду з’їхала?» А вона у
Марія Семенівна ганяла курей у дворі, що знову розкопали під курником лаз, як біля воріт зупинилася машина. Сигнал автівки весело привітався двічі й затих. Марія Семенівна підійшла до воріт ближче. “Ба. Юрко. На своєму автомобілі завітав. Катерина за кермом”
Життєві історії 0
— Доброго ранку, Семенівно. Що це ти хвіртку підперла, мене чекаєш? — Що на тебе чекати, інші справи є. Ось курку загубила, строката така… не бачила? — Ні.

You cannot copy content of this page