— Молодці, діти, самі впоралися, ось це я розумію, дорослі серйозні люди. А то інші діти з батьків, буває, тягнуть-тягнуть. Мам, дай, мам, допоможи. А звідки у матері гроші? — говорила Валентина Єгорівна, мати Іллі, коли приїхала в гості й, поважно походжаючи квартирою, оглядала ремонт. Вона раз у раз захоплено цокала язиком і схвально кивала головою
— Треба Свєточці допомогти. Вона сестра твоя, рідна. Я ненадовго переїду. На пару років, можливо. А потім… — Що потім, мамо? Що зміниться потім? — запитав Ілля. —
— Я свої гроші вкладала в цю квартиру, Денис п’ять років сам платив внески, а ти приходиш на все готове і за якісь копійки отримаєш частку? Це нечесно! Нічого поганого в шлюбному договорі немає, пропишемо і ваш бюджет, і твоє матеріальне забезпечення в декретній відпустці. Вибач, але зараз надто багато розлучень
«Якби не його матір, ніякого контракту в нас би не було, жили б як усі люди, — каже Галина. — Мене це, скажу відверто, тоді дуже принизило, а
— Просто я вже з дому вийти не можу, — каже Валентина чоловікові, — щоб не зіткнутися або з твоєю колишньою дружиною, або з її матір’ю. Мені фізично погано через їхні погляди. У нашому магазині минулого разу перед ними обома стояла, спиною відчувала їхню злість
— Донькою Люба мені, звісно, не стала, але стосунки в нас були цілком нормальні. І зараз нормальні, що нам ділити? Вона виховує мого онука, я хочу бачити, як
— Мені здається, що я тому все життя скачу від одного чоловіка до іншого, — зізналася вона. — Немов шукаю в кожному батька і не знаходжу
Дружина пішла від нього при надії, вже пʼятий місяць як під її серцем жила дитинка. Звісно, мама казала, що й дитина не його, принаймні, доти, доки Тетянка не
— Ти що, жартуєш? — ошелешено вигукнув Микита. — Як таке може бути? Тобі ж усього двадцять один рік! І чому ти раніше мені нічого не розповіла?! Алла пригорнулася до чоловіка, віддано зазирнула в його очі. — Я боялася, що ти розлюбиш мене і не захочеш одружуватися… — А тепер? На що ти сподіваєшся тепер?!
Вони познайомилися випадково. Алла закупилася в супермаркеті, вийшла на вулицю з двома величезними пакетами, а там — ожеледиця. Дівчина послизнулася на сходинках і, мабуть, гепнулася б, якби чиїсь
Потім виникли інші дивні прохання — червоні туфлі на височенних підборах, шкільна форма, бантики на голові й костюм Червоної шапочки. Поліні ці його фантазії не особливо подобалися, але вона терпіла. Адже тепер вона не тягала важкі сумки, і на кухні в неї був зроблений нехитрий ремонт руками нового друга
Пані сиділа на кухні й болісно міркувала, як їй нарешті розірвати стосунки з Анатолієм. Жити з ним далі не було ні сил, ні бажання. Колись у цій затишній
— Донечко, не сумуй! Усе владнається. — сказала їй простодушна свекруха, і обійняла невістку. Ох, ну яка ж мати недалека! Яка різниця, є освіта, чи ні. Читають вони книжки, чи ні. Он свекруха яка добра в неї! Рідна мама не прийшла на весілля, а ця обіймає й втішає
— Мамо… це моє життя. Не подобається Сергій, не хочеш приходити на весілля — не приходь! — Та ти зрозумій, я тобі добра бажаю! Тобі ж поговорити з
— А ти знаєш, мамо, мабуть так, багата невістка, — несподівано погодився син. — Квартира, дача, машина, та й посада пристойна. «Повний фарш», як то кажуть, ти в точку влучила! Так що, мамо, скоро я вас познайомлю, — і Павло, весело наспівуючи щось собі під ніс, зібрався і пішов кудись
Маргарита Юріївна була дуже засмучена через старшого сина. Молодший Ілля давно одружився, за нього вона спокійна, скоро онука має зʼявитися. А Павлові вже тридцять три. А чим старший
— Та що ж ти, Маринко, — кричала на молоду дівчину Антоніна, — гріх свій моїм Сашком прикрити вирішила? У місті дитину нагуляла, поки вчилася, а тепер у сім’ю нашу влізти намагаєшся? Не бути цьому! Не дозволю синові з тобою одружитися
— Та що ж ти, Маринко, — кричала на молоду дівчину Антоніна, — гріх свій моїм Сашком прикрити вирішила? У місті дитину нагуляла, поки вчилася, а тепер у
— Значить, слухай! Завтра зранку приїде агроном і привезуть пів сотні плодових дерев, гній. Твоє завдання — організувати їхню посадку і поливання. — Гаразд. Тату, а оплата? — Трохи переведу. За тиждень перевірю. За кожне засохле деревце вираховую з твоїх кишенькових. — Домовилися
Біля нового котеджу зупинився розкішний позашляховик. Звідти вийшов вайлуватий пан та хлопчик років дванадцяти. — Тату, я піду погуляю. Ніколи в селі не був. — Обережніше! Це тобі

You cannot copy content of this page