Головна

Життєві історії

— Коли жінка кохає, у неї на обличчі свято. А на обличчі твоєї Ані я ніякого свята не бачу. Не знаю, чим вона тебе зачарувала, але
Життєві історії 0
Андрій зателефонував мамі і повідомив, що квартиру купив і скоро одружиться. — П’ять років тому, після закінчення середньої школи, мій Андрій поїхав до Києва! Навчатися! — радісно повідомляла
Подруги із захопленням розглядали фото, базікаючи без зупинки: — Ох, яка люстра фантастична, мабуть, дуже дорога
Життєві історії 0
Назар та Катерина орендували квартиру майже в самому центрі міста. — Подобається?, — запитав він, ледь встигнувши відчинити перед нею двері. Квартира була величезна, шикарна. — Ну ти даєш, — здивувалася
У родині Михайленків на той час уже й син з’явився і хоч би як Аня не дивилася у Василя бік, з’явився чи то й справді не помічав, чи то удавав, що не помічає
Життєві історії 0
— Гарний у тебе мужик, Віра, — хитро жмурячись, — говорила Аня, проходячи повз клумби родини Михайленко. Віра якраз видирала траву. Жовтневе сонце заливало яскравим світлом все навкруги,
Приходить і каже, що я погана господиня, погана мати, та й взагалі гуляща, та й не красуня, і важити повинна не більше 52 кг. А я терпіла, кохала і терпіла
Життєві історії 0
З самого дитинства я була дивною дитиною, друзів у мене практично не було, спілкувалася тільки з людьми набагато старшими за мене. Батьки мене виховували суворо! — Гуляти не
Такі місця сьогодні називають модним словом “сейфспейс”. У кожної дитини повинен бути безпечний простір, де вона може бути самим собою, не побоюючись засудження
Життєві історії 0
Бабуся вміла і любила готувати просту сільську їжу. Але іноді вона мала бажання приготувати щось цікаве. Парила гарбуз чи калину у великому чавунці або ж у ньому готувала
— Михайло Зорін, де живе? – вона так не хотіла вимовляти його ім’я, але довелося. — А, так тобі Мишко потрібен? Тут близько зовсім, пройдеш прямо, за рогом не звертай, а ось на другому перехресті йди наліво, а там дивись такий зелений будинок, гойдалки ще перед їхньою огорожею стоять. Це Мишко своїй дітворі встановив. Хороший мужик. А тобі для чого він? Родичка, чи що? — Так, – Тамара кивнула, задоволена тим, що дамочка і відповідь сама придумала, – далека родичка
Життєві історії 0
Вийшовши з автобуса, на якому її неабияк потрясло, Тамара озирнулася на всі боки, немов звикаючи до одноповерхових будов села Симонівки, куди вона прибула з дивним візитом до абсолютно
— Щаслива ти, Анько, – говорила вона, протираючи виделки й ложки, – Олексійко в тебе не п’є, не грає, чужими дворами не вештається! Не те, що мій Мишко! Тут нещодавно на тиждень пропадав, я вже думала, замерз десь, усе йому пробачила заздалегідь, оплакувала вже… — І де він був? – раптом зацікавилася Ганна, яка слухала до цього мимо вух. — Та в сусідній хаті! – повідомила сестра, і засміялася, але сміх її був безрадісним
Життєві історії 0
Дивацтва за Олексієм вона помітила давно. Він став частіше посміхатися, розправив плечі. «Неспроста» подумала Анна, і стала збиратися на вечірню службу. Біля ікони Миколи Чудотворця вона пристрасно молилася,
— Твій тато в річці, – сказала Петро. — Як це: у річці? – із сумнівом запитав Павлик. — Не знаю. Але бабуся так сказала. А вона все знає. І тоді Павлик і Петро вирішили піти в експедицію, шукати його батька. Експедицію Петрик придумав, сказав, що потрібно зібратися, взяти сірники, їжу, теплий одяг. Він це по телевізору бачив, і Павлик повірив другу. Експедицію вони вирішили тримати потай: Павлик був упевнений, що Уляна не відпустить його одного
Життєві історії 0
Братом він був їй тільки за батьком, матері в них були різні. Коли мама хворіла, проводячи в лікарні по кілька тижнів, батько вже став спілкуватися з цією Дариною.
— Це пощастило, що я зайшла вчасно, і сам напад не важкий, а середньої тяжкості, інакше були б справи набагато гірші… – сказала сусідка Надя, – не дарма в нас уже склалася звичка перевіряти одна одну кілька разів на день. Хіба мало що… Ось і швидка відразу ж приїхала. Ох, Зоїнька моя. — Спасибі вам велике, тітко Надьо. Ми допоможемо тітоньці, сподіваємося, що все обійдеться, – пообіцяла Катя. Після лікарні вони відвели Зої Іванівні маленьку кімнату, де раніше була дитяча їхнього вже дорослого сина, який жив тепер в іншому місті
Життєві історії 0
Минулий серпень для Зої Іванівни був сумним. Нічого не віщувало поганого самопочуття, начебто і не нервувала, і не втомлювалася від роботи або ходьби, якою займалася останніми роками –
— Мамо, – зателефонував тещі Олег вранці в понеділок, – не могли б ви прийти до нас, мені на роботу треба, а Даша вчора ввечері відпросилася погуляти з подругами. Вона не повернулася, а в мене призначена важлива зустріч на роботі. Дарина з’явилася надвечір, втомлена, пояснювала свою відсутність тим, що випила зайвого і заснула в подруги, а потім боліла голова. — Всі живі ж, – сказала вона чоловікові й матері, – дівчинка під наглядом, що ще треба
Життєві історії 0
— За своїх потрібно стояти горою, – з образою повторювала Ользі мама чоловіка, – на кого розраховувати Даші, якщо не на нас? Як ти можеш залишити її без

You cannot copy content of this page