Головна

Життєві історії

Такі місця сьогодні називають модним словом “сейфспейс”. У кожної дитини повинен бути безпечний простір, де вона може бути самим собою, не побоюючись засудження
Життєві історії 0
Бабуся вміла і любила готувати просту сільську їжу. Але іноді вона мала бажання приготувати щось цікаве. Парила гарбуз чи калину у великому чавунці або ж у ньому готувала
— Михайло Зорін, де живе? – вона так не хотіла вимовляти його ім’я, але довелося. — А, так тобі Мишко потрібен? Тут близько зовсім, пройдеш прямо, за рогом не звертай, а ось на другому перехресті йди наліво, а там дивись такий зелений будинок, гойдалки ще перед їхньою огорожею стоять. Це Мишко своїй дітворі встановив. Хороший мужик. А тобі для чого він? Родичка, чи що? — Так, – Тамара кивнула, задоволена тим, що дамочка і відповідь сама придумала, – далека родичка
Життєві історії 0
Вийшовши з автобуса, на якому її неабияк потрясло, Тамара озирнулася на всі боки, немов звикаючи до одноповерхових будов села Симонівки, куди вона прибула з дивним візитом до абсолютно
— Щаслива ти, Анько, – говорила вона, протираючи виделки й ложки, – Олексійко в тебе не п’є, не грає, чужими дворами не вештається! Не те, що мій Мишко! Тут нещодавно на тиждень пропадав, я вже думала, замерз десь, усе йому пробачила заздалегідь, оплакувала вже… — І де він був? – раптом зацікавилася Ганна, яка слухала до цього мимо вух. — Та в сусідній хаті! – повідомила сестра, і засміялася, але сміх її був безрадісним
Життєві історії 0
Дивацтва за Олексієм вона помітила давно. Він став частіше посміхатися, розправив плечі. «Неспроста» подумала Анна, і стала збиратися на вечірню службу. Біля ікони Миколи Чудотворця вона пристрасно молилася,
— Твій тато в річці, – сказала Петро. — Як це: у річці? – із сумнівом запитав Павлик. — Не знаю. Але бабуся так сказала. А вона все знає. І тоді Павлик і Петро вирішили піти в експедицію, шукати його батька. Експедицію Петрик придумав, сказав, що потрібно зібратися, взяти сірники, їжу, теплий одяг. Він це по телевізору бачив, і Павлик повірив другу. Експедицію вони вирішили тримати потай: Павлик був упевнений, що Уляна не відпустить його одного
Життєві історії 0
Братом він був їй тільки за батьком, матері в них були різні. Коли мама хворіла, проводячи в лікарні по кілька тижнів, батько вже став спілкуватися з цією Дариною.
— Це пощастило, що я зайшла вчасно, і сам напад не важкий, а середньої тяжкості, інакше були б справи набагато гірші… – сказала сусідка Надя, – не дарма в нас уже склалася звичка перевіряти одна одну кілька разів на день. Хіба мало що… Ось і швидка відразу ж приїхала. Ох, Зоїнька моя. — Спасибі вам велике, тітко Надьо. Ми допоможемо тітоньці, сподіваємося, що все обійдеться, – пообіцяла Катя. Після лікарні вони відвели Зої Іванівні маленьку кімнату, де раніше була дитяча їхнього вже дорослого сина, який жив тепер в іншому місті
Життєві історії 0
Минулий серпень для Зої Іванівни був сумним. Нічого не віщувало поганого самопочуття, начебто і не нервувала, і не втомлювалася від роботи або ходьби, якою займалася останніми роками –
— Мамо, – зателефонував тещі Олег вранці в понеділок, – не могли б ви прийти до нас, мені на роботу треба, а Даша вчора ввечері відпросилася погуляти з подругами. Вона не повернулася, а в мене призначена важлива зустріч на роботі. Дарина з’явилася надвечір, втомлена, пояснювала свою відсутність тим, що випила зайвого і заснула в подруги, а потім боліла голова. — Всі живі ж, – сказала вона чоловікові й матері, – дівчинка під наглядом, що ще треба
Життєві історії 0
— За своїх потрібно стояти горою, – з образою повторювала Ользі мама чоловіка, – на кого розраховувати Даші, якщо не на нас? Як ти можеш залишити її без
— Ігорю важко, Ніночка не працює, а він заробляє мало, треба Ігорька-молодшого ростити, а з моєї пенсії не розбіжишся. А з наших зарплат, які йдуть на оплату оренди розбіжишся? Але мама Ніночці обіцяла допомагати, а то ж кине вона Ігорька, і синочок страждатиме. Мій чоловік часом давав грошей тещі, але вже й Ігорьку-молодшому виповнилося 5 років, а Ніночка все не поспішала виходити на роботу і чоловік сказав: — Теща не говорила нічого щодо того, що тебе вони завели, щоб забезпечувати життя старшого брата
Життєві історії 0
Я була у батьків молодшою донькою. На 8 років раніше за мене з’явився на світ мій старший брат Ігор. Батьки Ігорчика просто обожнювали: — Хлопчик, наша гордість, спадкоємець,
— Олено, ну гаразд ти, тобі пʼятдесят скоро, а навіщо ти доньці дозволяєш жити без розпису в такому юному віці, та ще й із вами? Ромі майже 30 років, потрібно думати про свою сім’ю, про своє житло. Та й слава піде про дівчину нехороша. — Розумієш, – відповідала Олена, – розписуватися ні він, ні моя донька не хоче. Так і каже, подивлюся, мовляв, що за людина. Поспішати не буду. А мені здається, що жадібнуватий він хлопець
Життєві історії 0
Сім’я маминої сестри Олени завжди була без вдачі в побутовому плані. Тітка так і не нажила свого власного житла. Точніше, житла свого вона позбулася колись. Не змогла виплатити
— Олеже, це ти, чи що? Який дорослий став! А здоровий який! Так… Коли я тебе останній раз бачила — тобі років вісімнадцять було, так? А яка машина в тебе гарна! Розбагатів, чи що? А про рідну тітку і не згадуєш?
Життєві історії 0
Якось несподівано Олег Володимирович засумував. Але сумувати йому було зовсім не про що — улюблена сім’я, улюблена робота з гідною зарплатою, поїздки у відпустку з дружиною та трирічним сином
— Куплене – воно без душі, – каже двоюрідна сестра Лариси Вероніка, – десятки людей у такому ж, а в тебе все в єдиному екземплярі. — Ось і коли в Марійченої доньки наближався ювілей – 5 років, – продовжує Лариса, – я вирішила зробити їй подарунок своїми руками. Відзначати свято сестра вирішила вдома, з ріднею, двома-трьома подругами та їхніми дітьми. Покликали в гості і Ларису, і Вероніку. — Чоловік працював, піти не зміг, – ділиться жінка, – старшого дворічного сина з собою взяла, а молодшого вирішила залишити зі свекрухою
Життєві історії 0
— Бабуся навчила, спасибі їй за це величезне, – каже Лариса, – ми з сестрою у неї дуже багато часу в дитинстві проводили. Вважай, що всі канікули і

You cannot copy content of this page