І тут приїхав Роман, найкращий друг іменинника. Він був із якоюсь дівчиною. Вони сіли за стіл, і поводилися розкуто й вільно. Гості вдавали, що все нормально, одна Аліна не могла збагнути, що відбувається
– Аліна, нас запросили на базу відпочинку в гори. Єгор із дружиною вирішили відзначити там дні народження, у них же одного дня. У суботу вранці поїдемо, у неділю додому.
– Ну так, у нас дещо тісно, ​​хоча, звичайно, можна пожити й у нас, твоя кімната, Дмитрику, досить велика, це поки що. А потім можна взяти квартиру в іпотеку, – задумливо сказала мама. – У нас є деякі накопичення, їх вистачить на початковий внесок. Напевно, і Дінині батьки зможуть вам трохи допомогти
Цього суботнього вечора Лідія Миколаївна та її чоловік Михайло Антонович чекали сина з його нареченою Діною. Молоді вони давно зустрічалися, і батьки з нетерпінням чекали від них вирішального
— Ти що тут робиш? – запитала я без особливої дружелюбності. — Як що, – здивувалася Тоня. – У гості приїхала. Ти хіба не рада? — Та не дуже, – чесно зізналася я. — Ти ж вічно кажеш мамі, що я даремно тебе за купівлю будинку лаю. – Мої слова Тоня пропустила повз вуха. – Так ось ми і приїхали до тебе відпочити на природі. Може, я не права, і купівля будинку дійсно мала сенс
Я вказала рідній сестрі на двері, і мені абсолютно за це не соромно. Підозрюю, мені потім знатно прилетить від мами, але, принаймні, я в цей момент не буду
– Оленка твоя одружилася з багатим папіком, який у бізнесі вже років двадцять. А я тільки початківець. У мене поки що вкладень більше, ніж чистого прибутку.
Сашко повернувся додому та застав дружину перед дзеркалом. Вона приміряла нову дублянку. Крутилася і крутилася, роздивляючись своє відображення. Виглядала такою щасливою та задоволеною. Ось тільки в нього одразу
– Дарина, ти ж нормальна. Хіба тобі складно? 50 тисяч? Ти у своєму розумі? З моєї рідної матусі вимагати такі гроші, – не почувши відповіді від дружини, Олег ще більше обурився і ляснув кулаком по підлокітнику, – моїй матусі боляче їсти
– Будеш рідню безплатно лікувати! – відповіла свекруха – Ви серйозно! – запитала Дарина, – Чому я маю своїм коштом оплачувати вам лікування? Це щонайменше 50 тисяч гривень!
“Що робити?» – Думав він. – “Кинути дитину, якось не добре. Яну не розгледів. А може це мій син? Хлопчику років сім. Значить зачатий він був, коли мені було двадцять три. Серйозних стосунків у мене не було в той час, та й зараз немає. З чужою людиною навряд чи вона залишить дитину. Назвала на честь мене. Виходить, я батько. Нічого собі подаруночок на старий Новий рік”
Сергій вимкнув комп’ютер і розвалився на кріслі. Усе! Робочий день закінчився! Після тривалих вихідних, робота якось не дуже просувалася. Скоро здавати проєкт, а там ще кінь не валявся.
— Малюки, отримайте! – вона простягнула їм одразу три видання, – це ваш, «Барвінок», це – Вовці, напевно, «Малятко», ну, а це – вашій мамі – «Порадниця»! От же молодці! Ось це – сім’я! — А мені з батьком газету давай… – Мишко спускався з ґанку задоволений і сяючий. — Так-так, пам’ятаю. І газету, – засміялася Зоя, – а ти молодець. І матір порадував
Весняне сонечко грало в калюжах, піщані дороги вже підсихали в селі, і діти виходили з дворів погратися на вулицю. У передобідні години навіть люди похилого віку сиділи на
– Не плач, Тетянко! Я тебе ніколи не залишу! І дитину виховаємо! Не потрібний нам він! І аліменти його непотрібні! – почуваючись героєм, говорив Віктор
– Закінчуйте цей балаган! За сином вона скучила, бачте… Стільки років не згадувала і раптом материнські почуття прокинулися! Нісенітниця! Напевно, притиснуло тебе сильно. От і згадала, що десь
— Як же я рада! Заходьте-заходьте, гості дорогі! – Світлана широко відчинила нам двері і сяяла не гірше ялинкової іграшки. Ми роздяглися і невпевнено пройшли в будинок. Ошатний віночок на вхідних дверях, новорічні гірлянди, фігурки сніговиків, діда Мороза і Снігуроньки, яскраві подарункові шкарпетки на стінах, – буквально кожен куточок квартири був чимось прикрашений. Посеред залу стояла велика штучна ялинка, а поруч красувався густо заставлений наїдками стіл
Цього року всіх нас запросила до себе на святкування Нового року двоюрідна сестра діда – Світлана Петрівна. Сім’я в нас дружна: щороку тридцять першого грудня ми обов’язково збираємося
— Відразу видно, Надійко, що ти вчителька літератури, а не математики. – Він зробив загадкове обличчя. – Паралель цих подій у тому, що в старий новий рік стара дружина може стати новою! — Що? — Я кажу, що стара… — Я зрозуміла твою метафору, Вітя. Але я не розумію, чому ти назвав мене старою? Я що, за цей рік так сильно постаріла
Віктор прийшов до колишньої дружини тринадцятого січня. Подзвонив у двері, а коли вона відчинила, винувато сказав: — Здрастуй, Надю. Запросиш мене в гості? — Ні, не запрошу, –

You cannot copy content of this page