Головна

Життєві історії

— Мати, зустрічай дітей, – крикнув майбутній свекор. Із простору будинку випливла повненька жінка у фартусі поверх ошатної кофти. Вона посміхалася, і теж підійшла та міцно обійняла Аліну: — Ну, здрастуй, донечко. Здрастуй, Алінко! Заходьте, що стояти? Стіл уже накрито. Мабуть, традиція в них така – усі обіймаються. Але обійматися зі слабо знайомими людьми не хотілося. Ну, та гаразд. Стіл, що чекав на них, одразу допоміг забути всі невдоволення. Але затиск залишився
Життєві історії 0
Вони сиділи, закутавшись у ковдру з ногами на старенькому диванчику, і пили чай із печивом. У квартирі було прохолодно і на плечах обох накинуті светри. Сьогодні був вихідний.
— Ольго, ти дівчина цілком справна, з приданим, і характер у тебе золотий, а що одна, пора вже й нареченого завести? Ольга трохи зніяковіла: — Та ще встигну! Які мої роки! Та й де взяти женихів цих? На фабриці одні жінки. На роботу, та з роботи, нікого й не бачу… — Доведеться тобі підсобити. А що: я пенсіонерка, часу – вагон. Продавчинь на базарі розпитаю, може, у когось і знайдеться на прикметі добрий молодець
Життєві історії 0
Ольга була родом з маленького села, там і школу закінчила. Після трагічної втрати батьків, дівчина перебралася до райцентру і стала працювати на місцевій текстильній фабриці. Отримала місце в
– А ви… ви не бачили? Тут… Чи не бачили? — від сліз Ніка навіть не змогла сказати, кого слід було бачити Алевтині, і лише руками показувала
Життєві історії 0
– Стариганом його кличу. Терпіти не можу старих людей! Некорисні люди. Для чого вони взагалі потрібні? – сміялася Ніка. – Особливо мерзенний ось цей! Я коли з Діором гуляю,
– Тітко Віро, – перейшовши на другий курс в інституті, Катерина вирішила підійди до тітки, – Я хочу жити у маминій квартирі. – З чого раптом? – суворо вона запитала племінницю
Життєві історії 0
Катя прокинулася вранці та подивилася на екран телефону. На дисплеї оповіщення, що вона має одне непрочитане повідомлення. “Катерино, приїдь до нас. Мама хоче тебе бачити”. Це повідомлення було
– Я втратила в цьому проклятому світі все, що могла! – кричала бабця. – І тепер ви позбавляєте мене останньої радості? Я що, мало плачу? І вона, витягнула пачку грошей
Життєві історії 0
Одного разу худа, брудна кішка зникла. Бабуся-мільйонерка, не знайшовши свою улюбленицю, влаштувала скандал. Вона кричала і кидала на підлогу тарілки. Усі офіціанти, кухарі та господиня намагалися заспокоїти її
Половину свого цікавого стану Іринка просто літала, та й уся родина, абсолютно очманіла від очікування і радості, почала скуповувати дитяче придане. Літні бабусі потайки від молодих, які категорично заборонили їм «заготівлі», однаково дзвонили одна одній і раз у раз влаштовували спільні походи в «Дитячий світ». У надрах їхніх шаф осідало прикуплене барахло, і тому їм було радісно, через що вони багатозначно перезиралися, буваючи в гостях одна в одної
Життєві історії 0
Іринка літала як на крилах, вона й раніше літала, але нині особливо натхненно. На вчорашньому УЗД лікар розгледів дівчинку. У них у містечку, у стародавній лікарні, давно нічого
— Коли я жила там… – очі дівчинки раптом стали сумними, – у нашого сторожа був песик – Фантик. І я завжди пригощала його шматочками котлети, які ховала в кишені під час обіду. Я так мріяла, що в мене колись теж буде такий Фантик, коли я буду велика… — Ну, що ж, іде! – сказав Ігор, – ось ти вже й велика. Тобі шість, як ніяк. А це вже – ого-го як немало! Вони переглянулися з Наталею і посміхнулися. Рита повеселішала. — А давайте, ми собаку таку невеличку тобі з притулку візьмемо, – запропонувала Наталя
Життєві історії 0
Ігор і Наталя познайомилися, коли їм було вже по тридцять. За плечима Ігоря був короткий невдалий шлюб, не зійшлися з дружиною характерами, як кажуть. Але Ігорю здавалося, що
— Оце так канікули! – розсміялася вона, – схоже, ти вирішила валятися в ліжку сьогодні до обіду. А в мене сніданок уже охолов. Ходімо. Твоя улюблена рисова каша, є і омлет, і какао… Таня кисло посміхнулася і кивнула. Вона не хотіла, щоб мама помітила її поганий настрій. Дівчинка встала і почала одягатися. Але маму нелегко було провести
Життєві історії 0
Микита взяв шефство над Танею майже одразу ж, як вона переїхала в його двір. Будинки їхні стояли поруч. На майданчику для дітей, де були гойдалки, каруселі та альтанка
— Що мила, зовсім тяжко? — Тяжко, – просопіла носом Олена. — А що так? — Діток хочу, а Бог не дає. — Погано, – зітхнула старенька. – А просила? — Мільйони разів! — Добрих справ Бог від тебе, значить, чекає. Ось, як дочекається, так і дасть. Не горюй. Бог знає, що робить. І своєю тремтячою рукою старенька перехрестила Олену
Життєві історії 0
Олена знала, що на батьківщині чоловіка її не люблять, і їхала туди з важким серцем. А як би ставилася вона до такої невістки на їхньому місці? «Ну, точно
Так от, Ванько, з того світу веліли передати, що твоя матінка проти. — Чого це – проти? – сторопів Іван. — Проти того, щоб із тобою на небесах зустрічатися. — Чому це? — Не знаю. Мені тільки веліли передати її слова. Кажуть, матінка тобою незадоволена. Сказала, поки ти останню справу не доробив, до неї – навіть не мрій. — Яка ще остання справа?! — Ти сам маєш знати
Життєві історії 0
Іван уже другий день почувався недобре. При цьому він особливо не засмучувався, а навпаки, лежав у ліжку й бурмотів: — Нічого, Маріє, нічого… Скоро моє бажання збудеться. Уже

You cannot copy content of this page