— А давайте пужнем, – запропонував Павло – задиристий, веселий хлопець. — Сніжком у вікно кинути, або постукати, – одразу схопився за цю думку Сергій. — Ні-ні, так їх не проймеш, – махнув рукою Миколка, – краще у двері стукати, та гарчати, враз розбіжаться. — А краще кожух овчинний вивернути навиворіт, сажею обличчя вимазати і так у вікно постукати або в двері ввалитися, – загорівшись пропозицією, підказав Пашка
Снігу намело до самих дахів. Вдень такий білий, що очі сліпить, і тільки місцями – з блакитним відливом. Уже вдосталь накатавшись на санях, молодь розбрелася по домівках. Та
Батько Соні, Гнат до розмов дружини ставився філософськи: чим би дружина не тішилася, головне, щоб тарілка борщу до його приходу стояла. Обов’язково зі сметаною і пампушками з часником. Після зміни на заводі сил вистачало тільки на вечерю і читання газет. Новини батько читав перед сном, за чашкою чаю, іноді коментував їх вголос і підкреслював олівцями відомості, що були особливо для нього цікавими
Софія колись до нестями мріяла вийти заміж. Боялася залишитися старою дівою. Цей страх вселила їй мати, яка з презирством ставилася до незаміжніх панянок. — Якщо заміж не вийшла,
— Мама мене одна ростила, мама для нас багато хорошого зробила, я мамі обіцяв назвати дитину на її честь ще коли мені років 16 було, тим паче, що ім’я підходить і для дівчинки, і для хлопчика. Що хорошого для сім’ї зробила свекруха? На думку чоловіка Алли, саме мама наполягла на тому самому заповіті бабусі, але ж могла все успадкувати сама
— Приїхала вночі, від станції на таксі дісталася, ми з чоловіком нічого не знали навіть. Речі з собою тільки її, з животом на собі багато не відвезеш, –
Я Катерині відразу сказала, коли дізналася про Андрія – ну навіщо йому потрібна вдова з двома «причепами»? Подумай головою! Ну, чого тобі не вистачає? Навіщо незрозуміло, кого в будинок тягнеш? Він же дітям іграшки приносив солодощі. Так хотів підкупити
Ірина наводила лад у квартирі. Втомилася. Вирішила випити чай із ромашкою. Дзвінок у двері. Цікаво, хто там завітав? Син у відрядженні, і нікого вона не чекала у гості.
– Дарина… Тут така справа… Дружина вчора сказала, що чекає дитину. У нас стільки років не було дітей і тут таке… Я не зможу її покинути. А тобі я дам гроші. Ти зустрінеш ще хорошого чоловіка і будеш щасливою. І народиш йому. А я не готовий жити на дві родини
У Дмитра два роки “на стороні” була жінка. З Дариною познайомився випадково. Вона в’їхала в його машину, коли стояли на світлофорі. Ушкодження були незначні, Дарина довго просила вибачення,
– Марія, ну як ти готуєш? Неподобство! М’ясо у тебе тверде, овочі недоварені. А мій Антон любить ніжне, соковите. Хочеш, навчу?
Марія залишилася без батьків ще у ранньому віці. Її виховувала одна бабуся. А коли Марія закінчувала університет, трапилося лихо: бабуся сильно захворіла та потрапила до лікарні. На жаль,
– Як же я ненавиджу його! Ну нічого. Сьогодні я йому таке влаштую… Речі з балкона полетять… Лариса вже не могла тримати себе в руках та контролювати власні емоції, але Наталя її перебила
“Тільки не скандаль, інакше план провалиться!” – впевнено сказала сестра. Лариса почала помічати, що чоловікові постійно хтось дзвонить у вечірній час. Він відразу йде говорити в іншу кімнату і
— Ну, звісно, поки одні чоловіки займаються справжніми чоловічими справами, твій чоловік здійснює подвиги, обробляючи на кухні оселедець. Просто приклад доблесті, а не чоловік! – фиркнула Ніна Юріївна. — Мамо, я в будь-якому разі вийду за Володю! – сердито сказала Карина. – Твій дозвіл тут не потрібен. Просто хотіла вас познайомити. — Не могла нареченого краще знайти?! – обурилася Ніна Юріївна
— Не забудь, у мене в суботу ювілей! – у сотий раз нагадала Ніна Юріївна своїй доньці Карині. – Приїжджайте раніше, до основних гостей. — Мамо, та пам’ятаю
Старші онуки підтягли до їхньої машини дві важкі сумки з сільськими гостинцями, там було багато банок з смаколиками. І Валентині навіть соромно стало, що вона себе вищою вважала і погано думала про рідню Володі. Коли вони їхали назад, на душі у Валі було так світло, що вона навіть стала наспівувати пісню, яку дядько Іван так душевно співав. Володя подивився на дружину, — Валю, яка ж ти в мене… Найкраща на світі! От не особливо хотілося їхати, а поїхали і вийшло так чудово, аж на серці легко. А подарунки яка різниця купили, чи не купили, головне подарували те, що самим подобається. Не це головне, головне, що рідню не можна забувати і зраджувати своє минуле
— Вони вважають нас багатими і напевно чекатимуть від нас дорогих подарунків. Пам’ятаєш, як твоя тітка Наталя нашим будинком захоплювалася? Ну, звісно, наш дім трохи кращий за їхню
Максим вийшов на вулицю, втягнувши морозне повітря і, схопивши з землі жменьку снігу, довго натирав ним обличчя, борючись із найстрашнішими думками. Як таке може бути? Світлану він упізнав би серед тисячі таких портретів, і ім’я сходиться. Але чому Юрій сказав, що її немає в живих? Питань було багато, а відповідей на них не було. Недовго думаючи, Максим Петрович зателефонував начальнику свого відділу безпеки і попросив негайно знайти всю інформацію про Юру і Світлану. Усе, до дрібниць
Максим Покотило був одним із найуспішніших людей свого краю. Щоправда, не завжди. Багато в житті пережити довелося, перш ніж знайшов Максим Петрович справу всього свого життя, і поступово

You cannot copy content of this page