Головна

Життєві історії

– Продай ти вже цю корову, вона й молока мало дає, навіщо утримувати її, а кішку сусідка візьме, баба Нюра добра, не відмовить, за тиждень чекаємо на тебе
Життєві історії 0
Тетяна Іванівна сиділа у своєму холодному будиночку, в якому пахло вогкістю, давно лад ніхто не наводив, але все рідне, добре знайоме, тут вона господиня, тільки сили витрачені на
– А час скінчився, все, стара, пожила. Допоможи мені помитися, одягну нову сукню. Ну, це ми потім з тобою обговоримо, хто ховати буде, хто могилку копати стане, час поки є
Життєві історії 0
Баба Марія, яку зазвичай кликали просто Маня надумала йти з життя. Була п’ятниця, обідній час, посьорбавши каші, запивши молоком, вона, втерши фартухом рота, дивлячись через скло кухонного вікна
Зіна почула, як у дитячій кімнаті миттєво відчинилися двері, і дитячі ніжки побігли у бік кухні, одразу дві пари ніг. – Розбудив дітей, таки, – майже застогнала Зіна. – От нехай тепер сам їх назад у ліжко заганяє
Життєві історії 0
Зіна вже засинала, коли стукнули вхідні двері і потім почулися обережні кроки чоловіка. Кроки пройшли на кухню, і через якийсь час звідти пролунало тихе, але тривожне: – Зіна, Зіна, йди
Тітка Наташа не забувала, зрідка давала то 500 грн то тисячу, то дві, але Надя намагалася брати в неї якнайменше і взагалі мовчати про матеріальні труднощі. Тітка і так для неї багато зробила, а їй треба було й про рідних дітей думати
Життєві історії 0
Батьки не заперечували — Надя підозрювала, що вони думають завести ще восьму, дев’яту і так далі дитину. Але щось не складалося, хоч тут пощастило. На Надін випускний мати
Жити вони із Софією змушені були дуже скромно. Бідненько навіть. Отримували від держави небагато, та й на тому добре, старі, утриманці. Але ось квартирка їх останнім часом сильно занедбалася – то кран потече, то труба лусне. Витрати
Життєві історії 0
Семен Іванович погано почувався з самого ранку. Дивно паморочилося в голові й в очах було каламутно. Він, звичайно, сподівався взагалі не прокинутися, але вмирати не збирався. А Софії
Алла потягла чоловіка до картопляної грядки. Серед соковитих, нещодавно викопаних бульб лежав згорток. Боря з подивом роздивлявся іржаві шпильки, голки, сплутане волосся, іржаві дріт і ключ, погнуті леза бритви. Усе це було перемотано товстою чорною ниткою. — Пару годин тому знайшла іржавий підклад. Так злякалася, що одразу в будинок забігла. Не знаю, що робити
Життєві історії 0
— Алло, борщ! – крикнув Борис, заходячи в будинок. — Та постривай ти…, – Алла буркнула собі під ніс, – Борю, біда! Подивися, що в городі знайшла! Алла
— Нічого Зойку не проймало, ні позбавлення кишенькових грошей, ні розмови, ні те, що ґаджети відібрали, ми по-всякому пробували вже, але куди там!  І на облік поставили її в дитячій кімнаті, і могла на кілька днів зникнути з дому, – хитає Інна головою. Тривав цей період років три. Діана примудрилася в 10-му класі залишитися на другий рік, потім пішла, забравши документи зі школи. А у 18 років несподівано поведінка змінилася. Але ж вітчим уже її попередив, що після повноліття вона – на «вільних хлібах»
Життєві історії 0
— Боюся тільки, що молодшенька моя може проговоритися. Вона з Зоєю не особливо дружна. Немов засвоїла ставлення до неї з боку свого батька, – ділиться з подругою Інна.
— Та чим ти мені допоможеш? – сумно усміхнулася Женя, – Ні, Діано, це мій хрест, і мені нести його. Але розумієш… Мені страшно. Я віднедавна почала зриватися на неї, кричати, обзивати… Не зі зла, просто нерви не витримують. А потім так паршиво на душі від того… Ну що я за дочка така, га? Лікарі кажуть, звісно, що вона все одно нічого не розуміє, але мені здається… Я бачу, іноді, рідко, що в неї осмислений погляд. І вона дивиться на мене з німим докором… У такі моменти я почуваюся останньою сволотою, Діанко, розумієш
Життєві історії 0
Діана мовчки дивилася на ще молоду, сповнену сил жінку, що сидить зараз перед нею із застиглим на гарному доглянутому обличчі виразом безвиході й безпросвітної туги, і не впізнавала
Минуло багато років, а вони дружать і досі, хоча обом, з різницею в один місяць, п’ятдесят чотири роки. Олена згадала дитинство, молодість, якусь відчайдушність, що була притаманна їхньому віку в ті часи, коли ще живі були батьки, і в них була дача (хто б знав, що за багато років, Олена сумуватиме за цією дачею, де можна було жити з весни до пізньої осені)
Життєві історії 0
Як добре! Дихати, дихати, дихати! Такий аромат, тут, за містом… повітря восени буває таким незвичайним. Олена знала про це напевно, тут колись була дача її батьків. Ах, знати
У неділю, поки Антоніна ходила до крамниці, та там і затрималася в розмовах із бабами, Федір викотив мотоцикл «їжак» в народі, який був його гордістю, і поїхав на околицю. Дорогою зустрів діда Кузьму, який бездіяльно вештався селом. Він уже встиг, як сам казав, «горючого» купити, тепер залишилося з ким-небудь розділити радість недільного дня. — Федько, стій! – Дід Кузьма показав на «горюче». – Поїхали до мене, поділюся «мікстурою». — Я ж за кермом. — І куди зібрався? — На околицю, – зізнався Федір
Життєві історії 0
Ліс так і вабив. Особливо в спекотні дні. Прилягти б під берізкою, сховавшись у тіні, слухаючи, як дзижчить джміль, і на галявинах розноситься аромат суниць, уже стиглих, ягід,

You cannot copy content of this page