— З нянею, гроші напевно черговий мужик дав, няня Ірині й зателефонувала, так і так, мені за тиждень ще оплачено, а як далі – вирішуйте, якщо опіка прийде, то я змушена буду Тимофія їм передати. Ну і все, Ірина одразу ж полетіла і хлопчиська до себе притягла. Ми думали, що на кілька днів, а з’ясувалося, що вона його хоче залишити. — Я йому хрещена, у мене ближче за Настю подруги не було, – заявила Ірина чоловікові і свекрусі. – Тимоху ніхто не візьме, йому в дитбудинок йти? Не переживай, ми його квартиру здамо, хлопчик отримуватиме пенсію, ми оформимо опіку, а потім, можливо, усиновлення
— Люди довго думають, чи брати в сім’ю дітей родичів, і не завжди позитивне рішення ухвалюють, а тут абсолютно сторонній хлопчисько, – злиться Лариса Олегівна. — Ну справді,
— Мамооо… Вона пішла. Я не могла її наздогнати… – ридала Ліза, коротко і судорожно схлипуючи. – Я до мами хочу-у-у-у. Коли вранці вона розмазувала ложкою по тарілці кашу, приїхав тато. Ліза вискочила з-за столу, з криком кинулася до нього. Тато підхопив її на руки, притиснув до грудей, а Ліза заглядала за татове плече, але мами там не було. — Мама вдома мене чекає? – з надією запитала вона. — Ні. сонечко. Вибач, треба було відразу тобі сказати. – Тато опустив Лізу на підлогу, не дивлячись їй в очі. – Мама… вона стала янголом
— Бабусю, а коли мама з татом приїдуть? – Ліза стояла поруч і пильно спостерігала, як бабуся перевертає черговий млинець. – А чому ти плачеш? — Тому що
— Добрий день, не підкажете, що у 84 квартирі відбувається… — У сусідів?! – здивувалася жінка, – Так там давним-давно ніхто не живе. — Що ви! Там постійно плаче дитина ночами! Але жінка тільки знизала плечима, і поспішила у своїх справах. Може просто наснилося? Ну вже ні! Це точно був дитячий плач, реальний. Через постійне занепокоєння і недосипання Наталя змарніла, зблідла і стала виглядати розгубленою
Страждаючи від безсоння вкотре, Наталка знову чула несамовитий дитячий плач з сусідської квартири. “Та що зрештою з цією дитиною!? Невже батьки нічого не можуть із цим зробити!?” Вона
— Зінаїда знову для доньки гроші по рідні збирає, – повідомила мені телефоном мама, – Валька ж ось-ось восьму дитину на світ приведе, Господи, куди їм стільки! Клич двоюрідної маминої сестри Зінаїди по рідні з проханням дати грошей лунає ось уже 10 років із регулярністю видачі заробітної плати. Бо розуму немає ні в Зінаїди, ні в доньки її. А ось родичі є, небагато, щоправда. Тому і щомісячні збори на користь голодуючих давно і міцно всім набридли і лягають тяжким тягарем на наші сімейні бюджети
— Зінаїда знову для доньки гроші по рідні збирає, – повідомила мені телефоном мама, – Валька ж ось-ось восьму дитину на світ приведе, Господи, куди їм стільки! Клич
— А ти впевнений, що я сподобаюся твоїй мамі? Знаєш, я дуже хвилююся, раптом що небудь піде не так? Розсміявся і поцілував її у веснянкуватий кирпатий носик: — Перестань, у мене найкраща мама у світі. І ти обов’язково їй сподобаєшся. Вероніка тихенько зітхнула. Ні, Андрій все таки помилявся. Найкраща мама була не в нього, а в неї. Добра, спокійна, турботлива, Інна Тимофіївна привітно зустріла майбутнього зятя, ненав’язливо запропонувала допомогу в підготовці до весілля, запитала, що Андрію приготувати на вечерю. І взагалі поводилася так доброзичливо, що він одразу відчув себе так, ніби приїхав додому
Вероніка розплющила очі й завмерла, вдивляючись у темряву. Її розбудило дивне шарудіння і тихий, схожий на подих вітру, шепіт. Мороз пробіг по шкірі молодої жінки, і вона щільніше
— Без дачі б не вижили, – каже жінка, – все ж таки овочі, фрукти, заготовки свої. Знаєш, зайвий раз намагаюся на дачі переночувати, щоб одній побути. Шкодую тільки, що другий онук прийде на світ вже в холодну пору року. Я від першого їхнього немовляти ще не відійшла: дуже неспокійний хлопчисько, кричав цілодобово. Але щоразу, коли я відсутня у квартирі, щось, та зять у ній руйнує
— Та краще б він не робив нічого, взагалі нічого, – сердиться Ірина Володимирівна, – ніж так! За ним усе одно: або переробляти, або чекати, поки сам не
– Мене звуть Сергій Іванович. Мені вісімдесят сім років, і я вдівець. Сім місяців тому померла моя дружина, з якою ми прожили шістдесят два роки у шлюбі. Ми гуляли з нею у парку, коли їй стало погано, і вона пішла, – Старий подивився кудись на верх, посміхнувся і кілька хвилин мовчав
Видно, що не пияка і не безхатько, але раніше я його ніколи не бачив, хоча все життя тут живу. Він стоїть щодня, зупиняє кожного, хто проходить, і просить приділити йому
Ось на пагорбі й село, з усього видно старовинне. Добре місце обрали першопоселенці для себе та своїх нащадків, щоб жити тут у селянських працях та турботах, міцними та здоровими ростити дітей та онуків
Ганна Павлівна, як називали її учні, ховаючи сльози образи, підходила до будинку. Так образити жінку могла лише жінка. На святі останнього дзвоника для випускників школи її подруга, тепер
— Що ж мені робити? — А я знаю, що тобі робити?! Ти коли в постіль з ним стрибала, мене не питала: “що мені робити?” — Я на третьому курсі в інституті вчуся заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. І Олексій говорив, що ви давно живете як чужі люди. Він просто через дітей із вами живе. — Так?! – Люся відчувала, що її терпінню приходить кінець. – Ти мені номер телефону й адресу свою залиш, я з тобою зв’яжуся
— Доброго дня, тут Олексій живе? — Так… А ви з якого питання? — Ви його мама? — Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли? — Він зараз у
Майже всю ніч Тетяна плакала у ванній, реакція чоловіка її щиро образила. Більше спроб зацікавити чоловіка вона не робила, вирішила, що сам переб’ється і життя у них стане колишнім
– Мамо, – обурювався Вадим, – Ти не можеш так вчинити з батьком! Так, він зробив помилку, кинув тебе заради іншої жінки, але зараз-то одумався, повернутися хоче! Мамо, ти ж

You cannot copy content of this page