– Матуся прийшла! Привіт! –  з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка та обняла її за ноги. – Ти як? Ви поїли?, – Ольга пройшла на кухню. У раковині стояла порожня тарілка з-під пельменів, на столі валялися якісь упаковки з-під напівфабрикатів
Ольга відчинила двері квартири та увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, це ти? Увечері в клуб сходимо? Тільки дочку відвези батькам!, – крикнув він,
Бабуся замовкла, а по її зморшкуватій щоці пробігла самотня сльозинка. Олесю всю обдало спекотним соромом. Вона згадала скільки разів брехала бабусі, що лівер більше не продають
Олеся перша помітила, що з бабусею щось недобре коїться. Двічі на місяць вона приїжджала до неї, щоб помити кахель, зняти чи повісити штори, з’їздити на ринок за м’ясом.
— Це що, у вас щодня стільки роботи? – очі міської невістки округлилися від подиву. — А то як же? Ще закрутки мені допоможеш сьогодні робити. Зима довга, у льох потрібно запасти всього. А як впораємося, відпочинемо. За грибами сходимо. Нещодавно дощик пройшов, мають піти. Весь день Наталя допомагала свекрусі справлятися по господарству. До вечора вона вже не відчувала ні рук, ні ніг, просто падала від втоми. Єдиним її бажанням було прийняти душ, змити з себе піт і втому, очистити від землі нігті, відмити ноги. Сяк-так обмившись із бочки, молода жінка пройшла до хати, маючи намір лягти й заснути, але виявилося, що ще треба перемити гору посуду, а там і чоловік зажадав уваги
В Алли Петрівни одружився молодший син, Григорій. Давно це було, але історія варта уваги. І, начебто, радіти треба, щастя ж, син сім’єю обзавівся, та от не радіє ніяк.
— Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз, – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись, відкинувся на спинку стільця. – Я, якщо чесно, абсолютно непристойно об’ївся. Дуже смачно! — А ще я на всі руки майстер і дуже турботлива. Он, Скажений Огірок підтвердить, – Таня погладила руду, вгодовану таксу. – І, може, я не найкрасивіша, але зате жінка з великою харизмою
— Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз, – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись, відкинувся на спинку стільця. – Я, якщо чесно, абсолютно непристойно об’ївся. Дуже смачно! —
Поїздка на конференцію була для Ганни Павлівни можливістю зустрітися з донькою і побалувати її домашньою їжею. Після роботи вона відразу зателефонувала Марійці: — Уявляєш, я їду у відрядження до столиці! Скоро побачимося. Що тобі привезти, донечко? Марія у відповідь якось зам’ялася. — Навіть не знаю, мамо. У мене стільки справ
Ганна Павлівна прокинулася вранці в п’ятницю з дуже дивним відчуттям. Їй наснився яскравий сон, детальний і незабутній. Якби вона була забобонною, то одразу почала б панікувати, тому що
— А де ж ви спите? Ночуєте де? – запитують дівчатка. Жінка усміхається. — А я не сплю літо ж. Я сиджу біля річки, на лавці. А сьогодні прийшла до мого, тепер уже не мого будинку, піднялася на поверх, знаєте, дивлюся – відчинено, Миколка маленький любив ховатися від мене там, на даху, у мене промайнула шалена думка залишитися там на ніч. — Що за жах, обурюються дівчата
Оленка співала від щастя, ще б пак! У неї є квартира, своя квартира, без злісної господині, яка вимикає світло об одинадцятій, стоїть над душею і вимикає газ під
– Ну треба ж! – подумала Настя. – Це дійсно старенька бабуся! Повільна хода, фігура, темперамент та й халат строкатий у квіточку. Говорила вона з легким акцентом, чи то з одеським, чи то з єврейським, чи то ще якимось
Настя шукала кімнату за оголошенням. До Києва вона приїхала з обласного селища до своєї подруги, аби влаштуватись на роботу та влаштувати своє особисте життя. Подруга обіцяла здавати їй
– Слухайте! Ви людей затримуєте! Але! Бабуся, ідіть у кінець черги чи що! Мені он за дитиною ще в садок треба! – жуючи в роті жуйку, відповіла брюнетка в лимонному пуховику, перетягнута поясом, наче оса
Бабуся плакала. Сльози градом котилися по щоках, зморшкуваті руки даремно намагалися знайти щось у сумці, пошарпаній та місцями перемотаною ізострічкою. Шаль, стоптані черевики, пальто з облізлим комірцем. Несподівано
Тітку Параску привезли з села. Літній жінці вже важко з господарством стало. Ось племінниця Ліда її до міста і забрала до себе
Тітку Параску привезли з села. Літній жінці вже важко з господарством стало. Ось племінниця Ліда її до міста і забрала до себе. Чоловік Олексій не заперечував. Він в
— Ну як же? Я ж казала Аллочці, що посидимо в тісному сімейному колі, потім сфотографуємося на спільне фото, тільки родичі, розумієш? — Ні не розумію, мамо. Мати показала очима на Влада. — Свої, розумієш, свої, родичі. — Та що тут незрозумілого, – фиркнула сестра, – відвези хлопчиська до його рідні, бери дружину і повертайся. Мама ж сказала, що без чужих хоче
— Кириле, я затрималася трохи на роботі, ти поїдь з дітьми, а я заскочу додому, переодягнуся і поїду… — Так Алло, добре. Я збираюся тоді, дітей беру і

You cannot copy content of this page