Головна

Життєві історії

Орися була старою дівою і жила одна у двокімнатній квартирі, що дісталася їй у спадок. Через тиждень після того, як усе сталося (якийсь покидьок вилетів на зустрічну смугу), вона наважилася поставити Тарасу запитання
Життєві історії 0
– А мій малий приїжджає з Києва вже завтра, – сказала Орися, відставивши чашку з чаєм. – Сесію здав відмінно. Два місяці буде в мене. – Адже він
Куртка зникла назавжди. Наступного дня Люда знову прийшла до школи в пальто з нав’язаними рукавами. І, як завжди, не пішла з класом у кіно. А клас у кіно пішов. На чолі з відмінницями
Життєві історії 0
Мама виховувала Люду одна, працювала санітаркою в лікарні. Жили вони в маленькій однокімнатній «хрущовці» зі старими шпалерами та шторами, що дісталися від бабусі. Люда носила сукні, які шила
— Ось через цю квартиру і розгорівся скандал, – хитає Галина Григорівна головою. – Я запропонувала синові офіційно провести обмін – його частка в моїй квартирі на цю однокімнатну. А Оля надулася, коли почула. І ображається досі! — Напевно, розраховувала, що ти тихо заберешся в цю однокімнатну, а їм трикімнатну залишиш? — Саме на це вона й розраховувала, все кричала, що в них сім’я, а я одна, мені менше місця треба
Життєві історії 0
— Тут заперечуй-не заперечуй, а він мав повне право привести її до нас у квартиру, – пояснює Галина Григорівна подрузі. – Мама моя так розпорядилася: половину мені, половину
Ярослав пішов, але забув узяти свій паспорт. Його Ольга знайшла на підлозі біля ліжка. Поспішав, мабуть, коли свої лахи збирав. Відкрила, щоб подивитися його прописку у Харкові. Хіба мало стане в пригоді. На її подив, він зʼявився на світ в Києві і прописаний у тій самій квартирі, в якій вона була в нього в гостях один раз. — Альфонс! – підсумувала Тамара Василівна. – Не переживай. Прийде, не відчиняй. Я йому сама паспорт віддам
Життєві історії 0
Ольга проживала з бабусею в трикімнатній квартирі в Святошинському районі столиці. Вона не пам’ятала матір. Коли її не стало, їй і чотирьох років не було. Бабуся Софія Андріївна
— Невже ти стала така багата на гроші, що дорогі цукерки нам привозиш? – запитувала мати, радіючи успіхам доньки. — Ну, не така багата, як хотілося б, але не голодуємо ми з Марійкою. І то добре! – сміялася Света, – у місті більше замовлень, я намагаюся шити добре, і вже є в мене постійні клієнти
Життєві історії 0
Світлана овдовіла, коли їй було всього тридцять років. Безглузда ситуація забрала життя чоловіка. Чотири роки промучилася Світлана в селищі, в будинку, де вони з чоловіком були раніше такі
– Валю, ситуація непроста. Але ти ж знаєш, що сказав мамі лікар. Може вона завтра взагалі нас усіх перестане впізнавати, і що тепер? Оленці просто небезпечно перебувати у мами. У неї ж є батько — тобто я, — казав Валентині чоловік
Життєві історії 0
Що Валентина потрапить у таку ситуацію, вона й уявити собі не могла. Коли вона виходила заміж за Петра, вона, звісно, знала, що в нього є донька від першого
Торік купили синові квартиру. Квартира однокімнатна, з нею на одному майданчику. Зробили невеликий ремонт. Жити б так, жити
Життєві історії 0
Кіра довго не була у квартирі сина. Не хотіла. Чи не могла. Сліз уже давно не було. Горе перейшло в стадію тупого постійного болю та безвиході. Синові було
– Моя тітонька вирішила залишок своїх днів провести в суспільстві собі подібних, – сказав він, зиркнувши на стареньку. Я поважаю її рішення, чого не можна сказати про неї саму
Життєві історії 0
Ця бабуся приїхала до нас вмирати. Точніше, її привіз до нас старенький племінник, великий, суворо-важливий чоловік, що обожнює себе в надмірному розквіті сил. Він так і сказав на
— Годувальниця приїхала! Ольго, загорни нам, що готувала, хоч удома скуштуємо твоїх шедеврів. Оля засміялася разом з усіма і поганий настрій почав потихеньку відступати. Тітоньки потягнулися на кухню, щоб скоріше накрити стіл. А ось уже всі за столом і привітання Дімі з усіх боків, поки нарешті не встає Віра Миколаївна: — Синочку, я хочу побажати тобі здоров’я, щастя і вміння, яке не всім дано
Життєві історії 0
— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити продукти нікуди. Віра Миколаївна рішуче переставила блюдо з індичкою, уже готовою до подачі, на стілець поруч зі
Бабусин будинок вирішено було відбудувати заново. Усі дорослі члени сім’ї виділяли на цю добру справу певну суму. А відповідальність за саме будівництво поклали на мене. Чому? Тому що я за фахом інженер-будівельник. Щоправда, досвіду в мене не так багато, лише два роки тому закінчив університет. Але в решти в сім’ї не було й цього. До того ж грошей у мене немає. Звідки вони в молодого фахівця на самому початку кар’єри? Тож, не маючи можливості вкластися в цю справу фінансово, буду безкоштовно працювати сам
Життєві історії 0
Взимку в бабусі згорів будинок. Рідні у старенької багато, і її було кому прихистити. Але доля будинку в селі дуже всіх хвилювала. По-перше, це було улюблене місце літнього

You cannot copy content of this page