Головна

Життєві історії

— Котру ніч сниться мені наше село, думаю, чи не з’їздити на деньок. — Що ти там забула? Будинок знесли давно, років сорок минуло, як продали. — А вчора річка снилася, пам’ятаєш, там верби величезні росли, як баобаби. І будинок наш і мама з татом, молоді, красиві, сидять на лавочці біля воріт
Життєві історії 0
— Котру ніч сниться мені наше село, думаю, чи не з’їздити на деньок. — Що ти там забула? Будинок знесли давно, років сорок минуло, як продали. — А вчора
— Тітко Женя, ви тільки не хвилюйтеся, будь ласка, але я все знаю. Літня жінка здригнулася, насилу взяла себе в руки, підняла голову і подивилася Ліді прямо в очі. — Про що знаєш, Лідо? — Про те, що ви моя рідна мама. — Давно знаєш? — Давно. — Галя сказала? — Ні, випадково підслухала, коли мама з татом сварилися. Ліда пам’ятала до дрібниць той липневий спекотний день, коли дізналася правду про свою появу на світ
Життєві історії 0
— Тітонько Женя, здрастуйте, це Ліда, дочка вашої сестри Галини, ви мене, напевно, і не знаєте. У Євгенії Іванівни затряслися руки, миттєво пересохло в горлі, і вона як
— І тут я дізнаюся, що мої батьки взяли в борг у рідні велику суму, збираються потім ще й кредит платити за Діану. І не на щось узяли, а сестрі на квартиру, уявляєш мій стан? І не однокімнатну їй стару беруть, а двокімнатну. Мама так і висловилася: «А як жити з дитиною в однокімнатній барлозі?» Тобто, ми з чоловіком і дитиною живемо, нам ніхто й пальцем не поворухнув допомагати, а сестрі все й одразу
Життєві історії 0
— Як водиться, ще й мені дорікнули, що я все рахую і заздрю, мама сказала, що я й у дитинстві так поводилася, це в мене дитячі ревнощі ніяк
— Спочатку пробувала було відкрутитися, кричала, що не брала нічого, а потім зізналася: «Так, взяла. Я думала, що це мої гроші, накопичені з пенсії, яку я за батька отримую». Уявляєш? І сказала тут же, що грошей уже немає. — А що ж, нічого нового ні в неї, ні на ній мати не помітила? Куди дівчисько такі грошики поділа? І чому взяла без дозволу? – ставить запитання Ользі Сергіївні подруга
Життєві історії 0
— Хто взагалі міг подумати, що таке буває! Ніколи в нас у сім’ї такого не водилося, – обурюється Ольга Сергіївна. – А тепер Люба розводить руками: грошей немає,
— Ох, Наталю, і не пощастило ж тобі з матір’ю! Вертихвістка скажена вона, ось що! І татусь у тебе такий самий! Що одному, що іншому – гулянки тільки й потрібні! А що літечко коротке – про те їм і знати не хочеться! Та й минуло вже воно! Дитя по двору бігає, а їм все одно – волю подавай! Я, ось, що тобі скажу, Наташко! Просися до тітки! Нехай Нінка тебе забере! У неї хоч сита будеш! А якщо з батьком залишишся, то нічого доброго на тебе не чекає! Так і знай! У нього будинків – як у зайця теремів! Він уже, он, нову сім’ю собі пригледів! А тебе куди? Його коханка тебе не прийме. У неї своїх – семеро по лавках! Зайвий рот ні до чого! Зрозуміла
Життєві історії 0
— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого. Навіщо дитині такі подробиці? – голос Ніни, сестри
Якось чоловік, збираючись до своєї коханки, що було вже зрозуміло – зазвичай він йшов до неї без піджака та краватки, Вікторія звернула на це увагу – раптово сказав
Життєві історії 0
Вона вже давно помітила, що з чоловіком щось негаразд. Іноді він зникає на кілька годин, але якщо запитати, де він був, завжди готова зручна відповідь, щось на кшталт
— Рідненька моя, хороша моя — стиснула вона Лізу в обіймах і змахнула сльозу. Від тітки пахло потом і вареною капустою
Життєві історії 0
У двері голосно постукали. Ліза здригнулася. Різких звуків вона боялася ще з дитячого будинку. Вона обережно підійшла до дверей і запитала — Хто там? — З того боку пролунав сміх.
— Заспокойся. Вона дружина Антона, пам’ятаєш, я тобі розповідав — ми з ним служили разом. Він загинув, коли боронив нашу державу, а його мати вигнала Фаїну з дому. Їй нема куди йти. Вона не працює — у декреті, виплати ще не призначили
Життєві історії 0
Приходжу додому із роботи. Зачинено зсередини. Стукаю. Мені жінка відчиняє. У моєму фартуху і з моєю пательнею в руках. Я здивувалася. Вона мене в будинок запросила і повідомила,
— Залишайся вдома, лікуйся, Люба. У відпустку поїду один, а ти доглядатимеш мою маму, дистанційно звичайно. Все одно будеш для себе готувати? І для неї звариш чогось. А наш син відвезе. Нехай також візьме участь, — заявив чоловік
Життєві історії 0
— Я поїду на море один, мені потрібний відпочинок! — чоловік змусив хвору дружину доглядати свекруху — Яка лікарня, Любо? Ти ж сильна, на тобі орати можна. А я
Баба Маша ніколи до “великого ринку” вздовж дороги не приходила. Торгувала у себе біля будиночка, розклавши товар на столітньому табуреті
Життєві історії 0
Моя подруга з чоловіком кілька років тому збудували шикарний будинок. І попросила у подарунок на новосілля килимок. Ну, всі ж таки розуміють, про що це? Довга доріжка пов’язана

You cannot copy content of this page