Життєві історії
Жив чоловік. Ну, як жив — добре жив, заможно, з жінкою років на 15 старшою за нього. У них був спільний бізнес, вони були рівноправні партнери, причому бізнес він
Ірині з дитинства море було по коліна. У три роки пішла до садка, а в чотири її звідти вже вигнали. Не любила Іринка нічого робити за командою та
— Більше я до школи не піду! — крикнула з порога Катерина. Голос її тремтів від сліз. — Що сталося? — схвильовано запитала у відповідь Тетяна. У цей час вона на кухні
Наш з Марійкою батько поїхав кудись на заробітки, і зник, коли я навчався у п’ятому класі, а сестра — у першому. Точніше, тоді він зник назавжди. А раніше просто
— Аню, ти всі свої речі зібрала? — Сусідка, тітка Зіна, зайшла в кімнату, де на ліжку сиділа Аня. — Готова? До чого вона готова? Жити без матері? Ні! Не
Але вже давно перевалило за тридцять. Все своє життя вона мріяла про просте жіноче щастя. Коханий чоловік поруч, донька, а краще донька та синочок. Але ця її мрія
— І не хвилюйся за мене, донечко! Мене тут Семен на риболовлю покликав. На всі вихідні. Тож, є, чим зайнятися! Відпочивайте! Петро Миколайович відклав убік телефон і зітхнув.
— Хлопці, снідати! — Марина вже накрила на стіл і розливала по чашках каву. Сину — семирічному Дімці, в його улюблену кружку, розбавивши теплим молоком. Сергій, затягуючи на ходу краватку,
Хотілося б поділитися реальним випадком із життя, трапилося це не зі мною, а з не дуже далекими родичами, але нагода запам’яталася добре, хоч і сталося все досить давно.
Леонід прокинувся рано, ще до будильника, у голові роїлися тисячі бджіл, вони дружно гуділи й кусалися. У потилицю, у скроні, а особливо боляче в тім’ячко, впивалися своїми жалами,