Головна

Життєві історії

— Антоне, ось ти як баба, усі плітки збираєш! — відмахнулася Антоніна, не обертаючись. Вона помішувала щось у каструлі. — Ну так, посварилися вони з Василем. А як ще, якщо він безперспективний і безхребетний слинько? — Ага! Напевно, саме це Людка з сусідом на своєму ліжку обговорювала?
Життєві історії 0
— Твоя сестра приїжджає? Знову? — Антон був явно невдоволений приїздом Людки, рідної сестри його дружини Антоніни. Він відклав планшет, його брови зійшлися на переніссі. У їхній невеликій,
— Інвестиційна компанія «Пані пенсіонерша». Чули про таку? — Наталя пожвавилася, ніби їй самій було цікаво дізнатися відповідь. — Боже мій, та ви що? Реально? У нас усі пенсіонери там! Сусіди наші вже всім дітям квартири купили, тепер онукам відкладають. І все завдяки цій компанії
Життєві історії 0
— Ну що ви, справді, живете, як жебраки? Нічого-нічого, я-то з вас людей зроблю! — вигукувала племінниця Наталя. Вона щойно приїхала до своєї рідної тітки Валентини та її
Ірина продовжила нарізати ковбасу. Сьогодні з шостої ранку вона, немов заведена, працювала на кухні. Салат «Олів’є», «Східний», «Гранатовий браслет», «Сирний» і ще бозна-який… Нарізавши ковбасу, Ірина красиво й акуратно виклала скибочки на тарілку. Тепер на жінку дивився величезний шматок сиру. Його теж потрібно було порізати. Одна скибочка, інша, третя
Життєві історії 0
— Сергію, перевір картоплю на салат. Якщо вже м’яка, то можна вимикати, — попросила Ірина. — Зараз подивлюся, — озвався Сергій. Ірина продовжила нарізати ковбасу. Сьогодні з шостої
— Що? Ти приготувала біляші?.. Подавай одразу з активованим вугіллям. Хоч не так сильно отруїмося, — поблажливо пирхнула свекруха Зінаїда Миколаївна. — Зіно, ну чого ти. Не бурчи. Давай хоч спробуємо спочатку. Раптом дівчина й справді все зробила як треба? — заступився за невістку Олександр Петрович
Життєві історії 0
— Що? Ти приготувала біляші?.. Подавай одразу з активованим вугіллям. Хоч не так сильно отруїмося, — поблажливо пирхнула свекруха Зінаїда Миколаївна. — Зіно, ну чого ти. Не бурчи.
Столи ломилися від частувань, жінки напекли пирогів, а чоловіки принесли міцних напоїв. На вихідних молодята з’їздили в місто, поїли пломбіру, якого в селі тоді й не бачили, та в кіно сходили — така в них була перша, скромна шлюбна мандрівка
Життєві історії 0
Ця історія трапилася з моєю двоюрідною бабусею, Орисею. Спочатку, коли вона нам її розповіла, ми не повірили, подумали, що це якийсь анекдот, смішна вигадка. Але потім, коли ми
За місяць Максим робить шпаківню, лагодить зламану табуретку, збирає з дощок ящик для маминих книжок. — Максе, це ти зробив? — дивується мати, побачивши обновки. — Де навчився? — Дядя Коля вчить, — гордо відповідає син. — Який дядя Коля? — Слюсар із нашого будинку. Він мені все показує
Життєві історії 0
— Знову бешкетує! — обурений голос сусідки Антоніни Семенівни розноситься по всьому під’їзду. — Уже втретє за тиждень ліфт зламаний! Слюсар дядя Коля втомлено хитає головою, порався в
— Яка погана мамка в тебе, не дає нам поїсти, — проворкувала бабуся. — Ну, не плач, зараз ми з нею розберемося. Ось ми її насваримо… Ольга застигла біля шафи з пачкою підгузків у руках і стиснула зуби. А потім раптом подумала: а чого це вона мовчить щоразу? Час прикривати цю лавочку
Життєві історії 0
— Яка погана мамка в тебе, не дає нам поїсти, — проворкувала бабуся. — Ну, не плач, зараз ми з нею розберемося. Ось ми її насваримо… Ольга застигла
— А що ж ви, тітко Валю, думаєте, тільки чоловіки на дітей повинні йти, а дівчина, значить, не повинна своє життя пов’язувати з чоловіком — батьком двох дочок? А коли ви залишилися з Петриком на руках, а дядько Микола зі служби прийшов, хіба не мріяли ви за неодруженого хлопця заміж вийти? А якби дядько Микола не захотів тоді чужу дитину ростити, що б ви відчували?
Життєві історії 0
Пральна машинка забурчала, потім загуділа і раптом перестала крутити. Це була не та машинка-автомат, без якої неможливо уявити с учасну господиню. Це була кругла пральна машина з ручним
І головне, посваримося, вона пару днів купує собі їжу, демонстративно не лізе в холодильник і не накладає собі. А внука годує. Ще й мені так знущально: «Сподіваюся, чи не збідніє наша бабуся від тарілки супу?»
Життєві історії 0
— Тепер чудово розумію тих, хто в одній квартирі з родичами холодильники окремі ставить, — ділиться з подругою Раїса Дмитрівна. — Я б теж поставила, якщо чесно. —
— Ну що вдієш, шкода тещу, звичайно. Маму перевеземо мою, щоб квартира не пустувала. Вона давно мріє переїхати поближче, та тут і умови, звичайно, кращі. Женя, розчувши слова чоловіка, аж відсахнулася. Ось це подумав! Теща жива, діагноз, як то кажуть, свіженький, а він уже маму в думках перевіз у тещине помешкання, вона ж давно мріяла?
Життєві історії 0
— От чесно, я з ним жити точно не зможу, — каже Євгенія подрузі. — Бачила б ти його обличчя, пожвавився, мало не сказав «чудово». Зберегти марку зумів,

You cannot copy content of this page