Жінки готували з тих самих продуктів. Поки супи варилися, Олена Павлівна намагалася підтримати розмову, чим здивувала Божену. Вона навіть подумала, що якби вона не була такою квочкою, то вони могли б подружитися
Після важкого розлучення Божена вибірково підходила до вибору чоловіка. Її минулий кавалер виявився неврівноваженим чоловіком, котрий надто цінував чистоту. Це з’ясувалося після того, як Божена залишилася у нього
– А ну замовкни, замовкни швидко, – мати підскочила й затиснула Насті рота рукою, – не смій відкривати свого рота, зрозуміла мене, — зашепотіла вона на вухо дівчинці, краще заткнися й роби, що тобі кажуть, зрозуміла?
– Настю, Настю, вставай, ти що забула? Тобі ж до бабусі йти, вставай швидко. Настя ледь розплющила очі, субота, у вихідний дівчині дуже хотілося поспати… – Мамо, я спати хочу.
Іноді приходить думка залишитися в будинку на зиму, але ще не впевнена, чи впорається? Настав час прислухатися до себе, витягнути на світ божий потаємні мрії й втілити їх у реальність
Машину вона вела впевнено, великі калюжі старанно об’їжджала, їхала в рідне село, в рідну домівку. Провести тут відпустку вирішила ще влітку, речі зібрала теплі, затишні, улюблені — два
— Тепер тобі, мамо, треба зі зручностями жити. Та й навіщо тобі такий великий будинок? Нам би з Іриною впоратися. А тобі ось – однокімнатна, невелика, з ванною, балконом, і лікарня під боком, і ринок знову ж таки, поруч. А ми до тебе приїжджати будемо. Не нудьгуй! – заспокоював маму син. Ніні Анатоліївні було вже сімдесят років, здоров’я не поліпшувалося, з кожним роком жінка ставала слабшою. Але, ось, що так хвилююче вона сприйме свій переїзд до міста, не думала
Ніна Анатоліївна сиділа на лавці біля під’їзду, з сумом дивлячись на дітлахів, які граються в пісочниці. Вона нещодавно переїхала в це містечко, залишивши єдиному синові будинок у селищі
— А що ви, панночко, їсте? Хоча їй хотілося вивалити миску з салатом просто у відкрите декольте обраниці онука. Виявилося, що і салат вінегрет, і шпроти, і курка, і випечений з нагоди дорогої гості торт їй в їжу не годяться! Усі трохи помовчали, поки Ромка обводив усіх урочистим поглядом: ось дивіться, яку незвичайну дівчину я вам привів
У Валі виявилася незрозуміла рідня. І навіть цілком невинні запитання про тата-маму залишилися без відповіді. — Ну що ви пристали! – заступився за кохану Ромка. – Хіба мало,
Але тепер, після звістки про поїздку, Валя твердо вирішила – дієті бути! Ось тільки вийшло не відразу – після свята в холодильнику і на лоджії залишилося стільки всього смачного, не пропадати ж добру? Ще кілька днів Валя з чоловіком доїдали салати, холодець, гаряче і торт. Потім ходили в гості до батьків, до друзів. А тут вже інше свято настало – іменини Валі, знову потрібно накривати багатий стіл, а як інакше
З нового року Валя вирішила худнути. Причина для цього була найповажніша – за святковим столом Григорій обіцяв влітку відправити її на море, та не кудись, а в Туреччину,
— Скажи, я тобі цікавий тільки як художник? – запитав Антон, коли вони вже йшли до гуртожитку. — Тепер уже не тільки… – Марія посміхнулася й обійняла його, притулившись до його плеча, – заради тебе я готова на все: носити твої інструменти, мити пензлі, варити борщі… — Але ти талановита, Марійко. Одні твої янголята чого варті! Це ж радість яка для дітей… – спробував сказати Антон
Ще в десять років Марійка захопилася виробами та рукоділлям. — Найкращий подарунок – це річ, зроблена своїми руками! – вчила її бабуся. Віру Іванівну поважали друзі та сусіди
Не кожен чоловік здатний відкрити серце жінки. І не в кожній жінці й не в кожному серці б’є ключем кохання. Іноді воно сильно переповнене різними образами та стражданнями. І тоді джерело, як камінням привалене, і не йде з нього цілюща вода – щире кохання
– Бабусю, ба! – шепотіла онука. – Ну, розкажи мені свою казку – я не можу заснути. Бабуся підкинула дров у камін, вони затріщали, і солодкий запах у
Я сама собі все купуватиму, навіть їжу. Гроші, які вам платитимуть за опіку наді мною, стануть вашим збільшенням до пенсії. Я на них не претендую. Мені потрібно розібратися з цією бюрократією, і якби я мала інших родичів, то я б до вас не звернулася
– За тобою мама прийшла, збирайся. Існує думка, що кожна дитина в дитбудинку дуже чекає цих слів. Але Світлана здригнулася від них. – Давай, збирайся, чого сидиш? Олена Вікторівна
– Донечко, це ненадовго. Скоро я тебе заберу назад. Буду приходити до тебе вихідними й принесу тобі велику ляльку. Пам’ятаєш, вона в магазині на вітрині стояла. Ось таку і привезу
Іван і Тетяна обідали, коли вхідні двері відчинилися і в будинок зайшла неохайна жінка. Вона недбало кинула старий рюкзак у кут і сказала: – Ну, привіт, батько, –

You cannot copy content of this page