Життєві історії
Ірина нервово поправляла вазу на журнальному столику. Квартира бабусі, Неллі Олексіївни, пахла свіжою випічкою і легким ароматом лаванди, який завжди витав тут. Бабуся, жінка зі строгою елегантністю навіть
— Чоловіком він тепер точно не стане, та й щодо дитини… загалом, я прийняла непросте рішення, — зізнається Алла подрузі. — Ні, ти скажи, а чого було тягнути?
— Та що я особливого порадила, — знизує плечима Євгенія Олександрівна. — А то я не в курсі, скільки зараз шлюбів розпадається і як потім горлянки одне одному
— Мамо, ну що там? Дізналася? — нетерпляче запитав Михайло, нервово стискаючи в руках слухавку. — Мишко, тут така справа… — мама запнулася, підбираючи слова. — Коротше… Бабуся
– Привіт, Світланко, як у тебе справи? Дівчина здивовано подивилася на слухавку, вона не зовсім розуміла, хто їй телефонує – номер був невідомий, а голос незнайомий. Хоча останнім
День народження Світланки святкували у квартирі дідуся й бабусі. Всім родичам так було зручніше. Донька Діана і зять Віктор салат притягли, піцу й суші замовили та торт великий.
— Котику, знову твоя жінка телефонує. Скільки разів їй треба повторювати, щоб вона не турбувала тебе ввечері? — Так! — гаркнув Дмитро, піднявши слухавку. — Я зайнятий, сама
Забрати бабу Валентину — це була Павлова ідея. Вона доводилася йому двоюрідною бабусею. Світлана ж її ніколи й не бачила: на весілля вони вирішили запросити тільки найближчих, не
— Що, знову? — Знову, — тихо відповіла п’ятнадцятирічна Оленка. Сусідка Марійка обережно підняла край її платтячка й побачила сині плями на руці. — Усе ясно, — сказала
— Мамо, ну чого ти так метушишся? Не цариця ж до нас приїздить. Зрештою, вона така ж донька, як і я, – з роздратуванням промовила Ірина. Уся ця