Головна

Життєві історії

— Де іменинниця? – озираючись на всі боки, пошепки запитала жінка. — Вони з Ігорем поїхали в магазин… години дві тому… — А ти готуєш? – літнє подружжя змовницьки переглянулося і розпливлося в усмішці. —- Ну так, – Алла стала нервово смикати край рушника. — От Галка, впізнаю її! Знайшла на кому цього разу поїздити, – захихотіла жінка. – Треба було ще пізніше приїжджати. — Хіба гостей не до третьої запрошували? – вирішила поцікавитися Алла. — До третьої! Але ми всі знаємо, що потрібно приїжджати не раніше п’ятої, а то й шостої години, щоб не потрапити в таку халепу, як ти, – повчальним тоном проговорила жінка
Життєві історії 0
Двадцятип’ятирічна Алла сильно нервувала, прискіпливо обираючи зі свого гардероба найскромнішу сукню. Уперше за два місяці заміжжя її запросили на сімейне торжество. Свекруха Галина Гаврилівна зателефонувала за тиждень до
— Ви з дуба впали обидва? – проскрипіла зубами Ганна Антонівна. – Я не вірю своїм вухам. Яка ще дитина?! — Звичайна! — Рано ще. Вона вам не потрібна! – жінка владно стукнула по столу кулаком. — Чому це? – з викликом запитав Віталій. — Тому що в нас були зовсім інші плани! Ні, ні, навіть не думайте, – похитала головою засмучена мати і голосно схлипнула. – Краще б ви сказали, що квадрати вирішили розширити, ніж усе це
Життєві історії 0
— Ну чого ви нас кликали? – пробасила з порога Ганна Антонівна, на ходу знімаючи з шиї шарф. – Ох запарилася я. На вулиці пекельна спека, наче й
— Що за дурість? – фиркнула вона, коли Іра озвучила їй прохання телефоном. – Завжди на такі події всі ходять сім’ями, і я вперше чую таке образливе прохання. — Олю, ну ти зрозумій, – спробувала Іра пояснити свою позицію, – і дітям буде нудно і важко просидіти так довго, і дорослі будуть переживати і стежити за ними. Вони можуть втрутитися в програму, лопнути кулі, та навіть собі нашкодити! Наш зал розташований на третьому поверсі ресторану, там круті сходи
Життєві історії 0
Антон та Іра готувалися до весілля. Загалом, усе, як у всіх. Банкетний зал, виїзна церемонія, ведучий, фотограф. Без будь-яких надмірностей, але все ж торжество. Коли стали складати список
– Бабусю, ми в місто, години через дві повернемося, не сумуй. Дітей я погодувала, вони й не прокинуться, – Ірина зазирнула в закуток за грубкою
Життєві історії 0
– Бабусю, ми в місто, години через дві повернемося, не сумуй. Дітей я погодувала, вони й не прокинуться, – Ірина зазирнула в закуток за грубкою, поправила Аліні хустку, що збилася
І раптом лихо, залишилася без грошей – роботу втратила, живи як хочеш. А у неї великий собака. Сама, як кажуть, перетерпиш – у банках та коробках локшина, квасоля, крупи. Можна без хліба жити та пити кип’ячену воду замість чаю. А собака?
Життєві історії 0
Жінка середнього віку купила квартиру-студію в розстрочку. До цього по чужих кутах тинялася. І ось радість – свій дах… Напружилася, зробила стерпний ремонт – підлогу, стелі, шпалери на
— Я все для тебе, все для сім’ї, а ти! – обурилася Олена. – Зрадник! — Стомився я, Олено, втомився, розумієш, – відповів чоловік. – Не хочу економити! Не хочу носити зашиті шкарпетки і їсти котлети з хліба! Я нормально заробляю, можу дозволити нормально жити, але не можу… Через тебе! — Я збираю на майбутнє, – виправдовувалася жінка. — На яке майбутнє? – холодно запитав Костянтин. – Ми живемо разом майже десять років. На що востаннє ти витрачала велику суму? Коли настане це майбутнє
Життєві історії 0
Біля каси товпилася черга. Олена Володимирівна, намагаючись не звертати уваги на роздратовані зітхання за спиною, ретельно вивчала виданий продавцем чек. — Ви мене обрахували, – заявила жінка. –
«Від тата», – Іра відкрила абсолютно білий конверт. Там були гроші. Рівно стільки, скільки донька зазвичай просила на манікюр. Від мами й бабусі теж були конверти з грошима, і теж на манікюр. Навіть дідусь не лишився осторонь і поклав у старий конверт гроші для онуки, підписавши фломастером поверх надрукованих літер. «Онучці Іринці на манікУр»
Життєві історії 0
— Мамо, дай на манікюр, хочу новорічний дизайн. — Ой, Ірочко, а в мене немає вільних грошей, усі на приготування до свята пішли. Вбрання вам усім купила. А
— Ти вирішив, що цього року мені нічого не треба дарувати? — Почекай… Але ж ти теж мені нічого не подарувала… — У сенсі?! Я тобі подарунок під ялинку поклала ще перед тим, як спати піти. І я чула, що вранці ти вставав і заходив у вітальню. Ти кого хочеш обдурити? Сам себе? — Нікого я не хочу обдурити. Я вранці вставав, щоб тобі подарунок під ялинку покласти
Життєві історії 0
Чоловік із дружиною в піжамі й капцях задумливо дивилися під ялинку, здивовано переглядалися і мовчали… Вони явно не очікували побачити те, що побачили. — Іро, і як це
Зятя все влаштовує. Теща працює, грошей на витрати вистачає, йому й напружуватися не треба. До того ж, свої овочі з села. Зять допоміг би мені в городі, але от біда, машини немає. Це він натякає, щоб я дала грошей на машину. Вони знають, що в мене є заощадження, а я боюся останнє віддати і залишитися з нульовим балансом. До того ж, моїх заощаджень на машину ніяк не вистачить
Життєві історії 0
На вихідні Алла, як завжди, приїхала до матері. Матері 78 років, вона давно живе одна. За два дні донька встигає зробити в хаті прибирання, випрати білизну. Машинки-автомата, як
Тридцятого грудня телефон Христини раз у раз відволікав її від роботи і повідомляв неприємні звістки. Мама з татом захворіли, брат купив гарячі путівки на лижі, у двоюрідної сестри затопило квартиру. Загалом, ніхто не прийде. Прикро! Не те слово, як прикро! Мало того, що всім, ну, крім брата, погано, у всіх неприємності, а дівчина не може їм допомогти, так ще й у неї повний холодильник продуктів, які нікому буде їсти
Життєві історії 0
Христина приїхала в це невелике містечко зовсім недавно. Так уже вийшло, що їхній відділ розформували, усім співробітникам запропонували інші місця роботи, але далеко від дому. Багато хто просто

You cannot copy content of this page