Життєві історії
Ольга з Ромкою розписалися перед останнім курсом університету. Просто розписалися в РАЦСі без свідків в урочистій обстановці. Влітку вони залишилися ремонтувати свій гуртожиток. Ольга жила в кімнаті сама,
— А сьогодні, знаєш що сказали? Онуків, кажуть, вам привеземо на вихідні. А самі на весілля. Ні, Ніно, ти послухай, я в їхній час і на весілля, і
— Ні, ну не може ж бути так, що я знову буду годувати всю його рідню. Марина дивилася на купу дощок у дворі й подумки підраховувала, скільки котлет
— Ну от знову, — з роздратуванням промовила Катя, дивлячись на маленького Івана, який поїдав ковбасу і сир. — Ну і навіщо ти завжди його із собою тягаєш?
— Вставай швидше! Ти хоч знаєш, що в тебе на кухні діється?! У мене волосся дибки стало від побаченого, — у паніці верещала Яна Ігорівна, стоячи над ліжком
Тамара із Сергієм давно мріяли про дачу. Місто втомило, хотілося мати свій куточок, щоб влітку виїжджати на природу, вирощувати огірочки, збирати ягоди й просто відпочивати від міської метушні.
— Ми хочемо влаштувати невелике весілля з малою кількістю гостей і мінімальними витратами, — розповідала Олена майбутнім свекрам. — Так, крім найближчих родичів буде парочка наших друзів, —
Я ледь встигла відкрити ноутбук для ранкового зуму, як у двері наполегливо подзвонили. — Хто там? — крикнула я, вже здогадуючись, що це не кур’єр. За дверима пролунало
Вперше потрапивши на спільну сімейну вечерю родичів Захара, Марина була сильно здивована тим, що страв на столі була неймовірна кількість. Мало того, за тиждень до запланованого свята Ірина
Олександра була щаслива, що зустріла чоловіка, який мав таку ж позицію, як і вона. Річ у тім, що Саша зовсім не хотіла дітей. Зовсім. Коли в юності вона