Життєві історії
Чоловіка раптово не стало. Тромб відірвався. І все… Він сидів біля комп’ютера у вихідний день. Там вона і виявила його, прийшовши з крамниці. Трагедія. Жахлива, але її втішало
Я заміжня за чоловіком якому 45 років. У мене від першого шлюбу є дитина-інвалід. Не важка, сама їсть, говорить, ходить до туалету, така собі “сонячна дитина” – 16
Я вигнав дружину з дому. І мені не по собі зараз. У шлюбі ми два з половиною роки. Є спільна дочка, якій 2 роки. Мені 34, дружині 25.
Виходила Любка за свого Семена, бо дуже кохала його. Чекала на нього, як відслужив, так одразу й побралися. Жили вони скромно. Любка на фермі дояркою працювала, а Семен
Пенсіонерка обирала дешевий холодильник і терпіла насмішки продавців. Але вже наступного дня кривдники поплатилися. — Таке ніхто не купує! Хіба тільки на дачу, – молодий чоловік із бейджиком
— Давно б пішла, – каже Олеся, – усе маму було шкода. Я б на заочне перевелася і на роботу пішла. Але було так: щойно заїкнуся про це
Мій чоловік з маленького закарпатського селища. Там живуть його батьки і численні родичі. Шляхом хитросплетінь долі наша з чоловіком сім’я переїхала жити на мою батьківщину – місто Полтава.
У тітки був ювілей, – розповідає Настя, – вони ж за містом живуть, нас запросили, там шашлик, баня, велика компанія зібралася. Час провели просто чудово, щоправда, свекруха образилася
— У вікно дивлюся, що і цього не можна? – зло відповіла літня жінка. — Та чому ж не можна, просто… у вас же тиха година мала бути.
— Василю було соромно перед пасажирами. Він їхав і схлипував, як дитина. Бувало, що гіркі сльози накочувалися і заважали вести автобус. Хотілося кричати, але не можна. А в