Головна

Життєві історії

Повні валянки снігу набрав, уже рук не відчуває, усе ближче підходить, а вогник уже й не горить, не зрозуміло, куди напрямок тримати, хоч назад повертай. Потупцював у сумніві, все ж пройшов ще кроків із десять уперед і натрапив на машину, снігом заметену майже
Життєві історії 0
Антоніна із Сергієм жили, скажемо чесно, зовсім скромно, навіть бідно. Двоє діток росло. Тільки й рятував їх город, та старенька, вже геть квола корівка, яка молока давала щоразу
Син приїде й з таким апетитом навертає мої млинці, холодець та інше, — пригадує свекруха. — Питаю, мовляв, чому ж дружина млинців не приготує і вінегрету? А він відповідав, що Ані часу шкода, каже, що все життя біля плити простояти не мріяла. Її стеля — суп картопляний, курка смажена і салат з огірків-помідорів
Життєві історії 0
— Онучка така наївна, маленька ще, каже мені: — Бабусю, ти тільки мамі не кажи, що я тобі сказала. А зі мною бабуся Аня тепер живе, — розповідає
Він діставав із пакетів ігристе, ікру, пластикові контейнери з гарячими стравами та салатами. — Я ж не завадив? Ми зможемо зустріти Новий рік разом? — раптом запитав він. — Звичайно, — з іронією відповіла Оксана, — Я не вмита, не зачесана, навіть не пам’ятаю, чи привезла із собою що-небудь ошатне — словом, «пані готова до свята»
Життєві історії 0
Погано, коли відпустка в тебе випадає на грудень. Ні, звісно, якщо ти маєш можливість поїхати куди-небудь на Мальдіви, наприклад, то й на початку зими стрибатимеш від щастя. Але
— Ти з нею дружиш, а вона по ліжках скаче! Значить, ти теж про таке думаєш. Заздриш, мабуть, подружчиним розповідям? Сваряться, аж до того, що чоловік нагрубіянив Ірині, і вона сказала подрузі, що до неї додому вона більше не прийде, але в себе подругу з дітьми завжди рада бачити
Життєві історії 0
Ніколи за чоловіком Ганни не помічалося тиранських замашок. Вісімнадцять років у шлюбі, двоє дітей: шістнадцятирічний син та одинадцятирічна донька. Їм по сорок чотири роки, жили завжди непогано. —
Виявилося, що в мами Павла в день їхнього весілля буде дата — п’ятдесят років. Ось так! І нареченій, і її батькам одразу стало зрозуміло, чим не підійшла перша дата реєстрації шлюбу. Свекруха подумала, що два свята можна поєднати. Весілля сина та її ювілей — чудово ж вийде
Життєві історії 0
— Річ навіть не в принципі, точніше, не тільки в принципі, — каже Наталя, обговорюючи зірване весілля доньки. — Справа в тому, що Єва зрозуміла: чоловік завжди буде
— Почім ялиночка? — підійшла якась жінка. — Вісімсот гривень. У мене найкрасивіша. Жінка подумала, махнула рукою і пішла далі. — Беріть за шістсот! — крикнув їй услід Федір, але та навіть не повернулася
Життєві історії 0
“Одну ялинку продав ще зранку. На десять тисяч накупив, вклався, і з чим Новий рік зустріти, і чим закушувати. Другу б продати”, — думку гадав Федір, вкотре озирнувся
— Готувати вирішили спільно, — каже Галина Петрівна. — Холодильник один, у молодих свого немає. Плита одна. Посуд теж є, і другий комплект зберігати ніде. І тут наша Тома заявляє, що комуналку платимо навпіл
Життєві історії 0
— А куди йому було йти? — розводить руками Галина Петрівна. — У нього ж у нашій квартирі частка. Як-не-як, одна третина. По приватизації, ага. Заробити на квартиру
Стіл «ломився» від вишуканих страв. Ікра червона і чорна, креветки, мідії, «восьминіжки» по-корейськи, нарізки всілякої риби, ковбаси та м’ясні «делікатеси». Тітка Катя «тикала» пальцями в тарілки й питала в Маринки назви страв. Найбільше їй не сподобалися «восьминіжки» та кальмари на вигляд, вона ходила навколо них і «плювалася»
Життєві історії 0
Ніна Миколаївна працювала в Міністерстві освіти. Але була вона жінка проста, «веселунка» і дуже «компанійська». Могла легко організувати виїзд на природу чи якесь незвичайне корпоративне свято, хоча це
Ти ж не хочеш сказати, що я повинна брати в дітей гроші, щоб зварити кашу чи напекти онукам пиріжків? — Звісно, повинна! А з якого дива ти утримуєш п’ятьох дітей аж три місяці! У тебе що, пенсія депутатська? Потрібно було взяти гроші на харчування
Життєві історії 0
Усе життя Лідія прожила в передмісті. На роботу до міста добиралася близько години. Начебто й недалеко, але то коли ти нікому нічого не винен. У Лідії ж було
— Прийдеш після зарплати, холодильник ломиться від фруктів, торт стоїть, печиво всяке, риба червона, ікра, у всіх вазочках цукерки. А зайдеш в середині місяця — у холодильнику миша висить. Діти макаронами давляться. Кажу, мовляв, Надю, не можна ж так! На що далі житимете? У вас діти, купи м’яса, картоплі, розраховуй. Сьогодні риби червоної наїлися, а завтра зуби на полицю?
Життєві історії 0
— Та скільки можна їй казати, вже говорено-переговорено, — із роздратуванням говорить Анна Олександрівна. — І років уже багато, і самі вони із зятем батьки, але живуть за

You cannot copy content of this page