Головна

Життєві історії

А якщо те, що відбувається, зовсім не сон, а витівки лукавого, який вирішив зіграти з ним злий жарт. Вкрав ім’я, будинок і дружину, тепер сидить на його дивані й дивиться телевізор. Дочка Аня називає його татом, розповідає про школу й однокласників, а син Олексій питає поради в амурних справах, які нещодавно почалися
Життєві історії 0
Леонід прокинувся рано, ще до будильника, у голові роїлися тисячі бджіл, вони дружно гуділи й кусалися. У потилицю, у скроні, а особливо боляче в тім’ячко, впивалися своїми жалами,
І ніхто з них не помітив пару злих очей, що стежать за сім’єю зі щілини між підлоговими дошками. — Ще одні з’явилися, – бурчав домовий, терзаючи скуйовджену, давно не чесану бороду, – не жити вам тут, не радійте. Домовик був розсерджений на весь людський рід, ті, хто побудував дім і прожив тут довге й щасливе життя, раптово поїхали в невідомому напрямку
Життєві історії 0
Поява третьої дитини в сім’ї Мельників мало б стати радісною подією, якби не старший син. Тринадцятирічний Костя хмурився і дратувався, дивлячись на мамин живіт, що збільшується в об’ємі.
— Коли ж зникнете з мого життя, дістали! Двері грюкнули, змусивши здригнутися маму і дідуся з бабусею, на хвилину настала приголомшлива тиша для тих, кого закликала зникнути Настя. — Дочекалися подяки, – скрипнув зубами Дмитро Олексійович, спостерігаючи з вікна, як внучка сідає в таксі. — Молода вона ще, дурна, – бабуся любила Настуню до нестями, і намагалася виправдати її необдумані слова
Життєві історії 0
— Я вже доросла, мамо! — Настусю, я знаю, але невже так важко зателефонувати і сказати, що все гаразд. Бабуся хвилюється за тебе, я переживаю, дідусь місця собі
— Так. Є старенька мати. Їй самій допомога потрібна! Я не можу заявитися в село з дитиною. Мене люди засміють
Життєві історії 0
Лікарняна палата пригнічувала й дратувала. Аня затулила долонями вуха, щоб не чути нестерпного плачу немовлят у сусідній палаті. Їй хотілося тільки одного, швидше втекти звідси, і забути все,
— Мамо, ти повернулася зі свого відрядження! Я так довго тебе чекала! — зраділа дівчинка, — Тепер ти мене забереш? — Ні, не заберу! — крикнула Надія на дитину
Життєві історії 0
Твоє народження принесло нещастя в наш дім. Сказала мати, своїй доньці, яка подорослішала. — Мамо, ти повернулася зі свого відрядження! Я так довго тебе чекала! — зраділа дівчинка, — Тепер
— Люба, ну що поробиш, не залишати ж безпорадного старого сам на сам зі своєю неміччю? — запитав Віктор. — Зараз мій батько потребує піклування, а потім твої батьки теж не молодшають, хіба мало як вийде, можливо когось із них теж доведеться доглядати
Життєві історії 0
— Зовсім наш дід старий став, сам уже не справляється…— сказав якось Віктор дружині. — Доведеться забирати його до нас. — Куди до нас діда? У нас у самих тісно, не
Вихователька дзвонила бабусі Тетяні. А бабуся Тетяна була їхньою сусідкою. Та приходила, лаяла недолугу Римму, Олесину маму, і забирала дівчинку до себе
Життєві історії 0
Дівчинка сиділа у своїй маленькій кімнатці й плакала. За свої десять років їй часто доводилося плакати. Вона розуміла, що зараз на неї чекає черговий крутий поворот у долі,
— Подивися, які картини, ой, а це хто? Дивись, тут хтось стоїть за твоєю спиною
Життєві історії 0
Назар та Катерина орендували квартиру майже в самому центрі міста. — Подобається?, — запитав він, ледь встигнувши відчинити перед нею двері. Квартира була величезна, шикарна. — Ну ти даєш, — здивувалася
Вона пасла своїх кіз, білих із чорними плямами, які всі без винятку відгукувалися на кличку Зойка. Були кози старими, як і сама баба Люся, і як собачки, не відходили від господині далеко. У чорній хусточці і старому плюшевому піджаку вона сиділа на камені як статуя, спираючись на палицю, дбайливо вирізану батьком Олі
Життєві історії 0
— Котру ніч сниться мені наше село, думаю, чи не з’їздити на деньок. — Що ти там забула? Будинок знесли давно, років сорок минуло, як продали. — А вчора
— У суботу їдемо на пікнік із дітьми – повідомив він дружині, тоном, що не терпить заперечення. — У нас залишилося зовсім небагато грошей до зарплати, а Віті потрібно взуття купити, – дружина засмучено вела в розумі підрахунки, – для пікніка нам доведеться витратитися, м’яса купити, овочів і фруктів. — Я одного не розумію, – розбурхався чоловік, який ще не забув сварку через слово «мій», – в інших грошей вистачає на все, їхні дружини не скаржаться, як ти, і не ниють
Життєві історії 0
— Я вчора на роботі розповідала дівчатам, як ми їздили на лісове озеро. Усі так заздрять, прямо слину пускають бульбашками. — І що ти там такого розповідала, що

You cannot copy content of this page