Життєві історії
— Ба-а-а, а мамка скоро приїде? Коля поїв смаженої картоплі, молоком запив, а ще баба йому білий хліб маслом і варенням помастила, сказала, що це тістечко. Колька так
Батьки з дівчинкою років дванадцяти вийшли з під’їзду елітної дев’ятиповерхівки й попрямували до свого «Лексуса». Побачивши хлопчину, що стояв біля під’їзду, дівчинка усміхнулася, але тут же пролунав грубий
— Тату, там хтось скиглить і плаче. Я в щілину, як змогла, подивилася. Мені здається, що там собака покинута. — Де? – Кирило тут же опинився біля паркану.
— Я вчора була в тата. Він якийсь увесь напружений, удає, що все гаразд, але ж видно, що нічого не гаразд! — Згоден, сестро, я теж помітив. Заходив
— Мамо, я їсти хочу! — Дмитрик тряс її за руку, видно, вже давно. Марина ледве розплющила очі. Третій день хворіла, звечора прийняла щось від жару й одразу
— Олеже, а як же ти сам, без попередження? А де Наталя твоя? — Бабусю, — сміється Олег, — Наталя до мами поїхала… — Ось як, невже чимось
— Ти якась засмучена, Марино, що сталося? — лагідно запитала доньку Ірина Борисівна. — Та, мамо, … іде якась смуга невдала, ніяк не виліземо з Толею з халепи,
— Чула, нового начальника відділення призначили? – підійшла до Надії Галина, теж операторка на їхній пошті. Вони вже багато років разом у вузькому колективі, тільки от Любов Василівна
— Марійко, бігом додому. Тато з глузду з’їхав, здається. — Тато?? Що з ним?? — Марійка вже хотіла тікати з лекцій. — Він поголив собі скроні, купив куртку,
Суботнього ранку Дарина приїхала до мами в передмістя. Опустивши очі, вона брела від автобусної зупинки додому, знайомою вулицею. Повітря було вологе й тепле, ніби ось-ось дощ піде. Дорогу