Головна

Життєві історії

У хаті яблуку ніде було впасти — рідня приїхала, спали покотом на підлозі. Тамара Вікторівна була категорично проти такого весілля. Вона хотіла, щоб усе було, як у людей — у кафе чи в банкетному залі, по-сучасному, по-людськи. Але Сергій настояв на своєму
Життєві історії 0
На селі справляли гучне весілля. Всі від душі веселилися, аж гай шумів! Молодятка так націлувалися, що аж губи червоніли, наче маки, — стільки їм щастя бажали! Гостей зібралося
— А коли ти зі мною була просто… ну, мамою? Не «мамою малюка», не господинею вічно зайнятого дому. А моєю мамою! Коли ти взагалі питала, як у мене справи? Я тобі про свої мрії давно не розповідав — ти ж увесь час «потім», «зараз не можу», «Ганнуся спить»
Життєві історії 0
Почалося все три роки тому. Світлана вирішила, що можна дати собі другий шанс — і вийшла заміж. Олег в їхнє життя входив повільно й обдумано: спочатку просто сусід,
— Замовкни, мамо! Нормальний сільський будинок, – обірвала її вимову Олена. – І чому Федір Ілліч обов’язково має щось давати? Мені буде цілком достатньо, якщо він буде просто любити онука. — Ха, любити! Такі любити не вміють. Йому взагалі люди не потрібні, схоже! Живе один і йому добре
Життєві історії 0
Оленка тихо плакала, боячись розбудити малесенького Сергійка. Але ж їй здавалося, що запас сліз вона вичерпала ще півроку тому, коли злощасна дорожня пригода забрала в неї чоловіка, Ігоря.
— Розумієш, він любить, щоб груди були нормальні. А в мене, сама знаєш, нульовий розмір. Я вже й лікаря знайшла, але мені ніяк кредит не оформлять. Ну, знаєш же, у мене іпотека і картки всі на нулі… Марусю, — протягнула вона. — А, може, позичиш мені? Він, знаєш, який багатий! Мені б тільки обручку від нього дочекатися, а там я тобі хоч десять машин куплю
Життєві історії 0
Батька Марія ніколи не бачила, навіть на фотографії. Та й не було в неї жодних фотографій, тільки ім’я й адреса, та й то мати перед своїм відходом сказала.
— Що це таке? — в його голосі звучало щире обурення. — До мене прийшов штраф. З Рівного! Я ж у відрядженні був! Хто їздив на машині? Марина відірвалася від кухонної стійки, де поралася з посудом, і здивовано подивилася на чоловіка. — Ти серйозно? — вона фиркнула. — Ти ж знаєш, я навіть водити не вмію. Як я могла кудись поїхати?
Життєві історії 0
Андрій увірвався в квартиру, кинувши двері і, не знімаючи куртки, швидким кроком попрямував до дружини. — Що це таке? — в його голосі звучало щире обурення. — До
Надія Василівна приїхала, коли Олена була на восьмому місяці. Привезла валізу дитячих речей, каструлю для супів і впевненість, що без неї молоді не впораються. А Гордій відчув себе зайвим. Теща готувала, прибирала, але щовечора давала вказівки: як Олена має спати, що їсти, як дихати, чи гуляти сьогодні, чи погода несприятлива
Життєві історії 0
Гордій, живе зараз у Києві. Йому 37 років, він одружений, і ще донедавна вони з дружиною, Оленою, будували плани, багато чого відкладали «на потім», бо ж доходи в
Усе пішло шкереберть ще через два місяці, коли я повідомила новину своїй начальниці, Ірині Сергіївні. — Анно, як так? — вона подивилася на мене поверх окулярів, наче я щойно зізналася у крадіжці. — Щойно влаштувалися, і вже в декрет? Ви ж розумієте, що це не зовсім чесно щодо компанії?
Життєві історії 0
Мені 27 років, і ще пів року тому я була впевнена, що життя нарешті повернулося до мене обличчям. Я вийшла заміж за чоловіка, якого люблю… чи любила? Тепер
Крім того, батько забирав дитину, повертав її з пакетом продуктів, постійно забивав їм холодильник під завʼязку, та ще й одяг міг купити, якщо гуляли по торговельному центру, наприклад. — Носом Ніна почала крутити, — вважає Інна Олексіївна, — коли дізналася, що у сина друга дружина   в положенні і онук матері своїй сказав, що у нього скоро буде ще маленька сестричка
Життєві історії 0
«Сама й винна, — вважає Інна Олексіївна. — Не треба було бути такою жадібною і домовленості з колишнім чоловіком порушувати. А йому, даруйте, теж жити треба». У Інни
— Мила моя, проживете років двадцять — ось тоді буде родина. А поки що ми його родина. І ми, надаємо тобі величезну честь, просячи про допомогу і даючи можливість взяти участь у благій справі для родини. — Честь мені надаєте?! — голос Поліни став трохи голоснішим. — А що ж Віра не надала честь собі, думаючи головою, замість того, щоб зустрічатися з одруженим чоловіком, який відмовився йти від дружини?
Життєві історії 0
— Ви повинні розлучитися! — випалила Світлана Георгіївна, ставлячи тарілку на стіл. В її голосі звучала безкомпромісність. Віталій завмер. Він витріщився на матір з таким виразом обличчя, ніби
— Ви підійшли до мене і сказали: “Тетянко, стань ось сюди, в центр. Сьогодні твій день”. А потім додали: “Знаєш, у тебе такі розумні очі. Я впевнена, з тебе вийде щось хороше”. Олена Василівна мовчить. Вона справді не пам’ятає цих слів. Можливо, сказала машинально, щоб якось підтримати засмучену дівчинку
Життєві історії 0
Олена Василівна завжди була впевнена: справедливість — її принцип. За плечима у неї три десятки років у школі, сотні вихованих дітей… І ніхто за весь цей час не

You cannot copy content of this page