Дружина за собою не доглядає, постійно розпатлана, косметику не використовує жодну, одяг брудний, від колишньої краси не залишилося й сліду, більше того, незважаючи на те, що через материнство у неї ніколи немає ні на мене, ні на себе часу, вона нещодавно почала у мене нібито жартома запитувати, що я думаю на рахунок народження третього малюка
Я завжди вважав, що поява дітей – це перехід до нового рівня відносин. Мені здавалося, що малюк, народжений двома люблячими людьми, робить їх почуття міцнішими, дозволяючи пізнати особливе
Наш стандартний сніданок – гарячі бутерброди, іноді каші, я рано встаю на роботу, і готувати вишуканості, просто немає часу, обід – перше і друге, я вдома не обідаю, готую йому у вихідні або ввечері, на вечерю м’ясо з гарніром, щодня різний та салати. На вихідних готую всілякі цікаві страви – м’ясо запікаю з сиром, запіканки, десерти пеку, чоловік хоче на сніданки молочні каші, але я не їм молочні продукти (не алергія, просто не люблю, дається взнаки дитинство в дитсадку і склеєні макарони в молоці — фу), пропонувала готувати йому окремо, але він хоче, щоб ми разом їх їли
Розсудіть, хто має рацію, будь ласка? Мені 32 роки. Три роки у шлюбі, чоловік на два роки старший. Ми обоє працюємо, у мене п’ятидений графік роботи з 8
Я завжди вважала, що у поведінці дітей, як маленьких, так і дорослих, винні батьки, що дали погане виховання, своїх дочок привчала до акуратності, відповідальності, допомоги по дому, забезпечувала їх сама, бо з чоловіком давно розлучена, зараз дочки дорослі (25 та 27 років) працюють, але допомоги від них я не бачу, навпаки, я оплачую комуналку, купую їжу, прибираю та готую, спочатку я просто хотіла допомогти, коли вони вчилися, щоб не відволікати їх, зараз це сприймається як належне, ще й обурень купа, що не зробила те чи це
Я завжди вважала, що у поведінці дітей, як маленьких, так і дорослих, винні батьки, що дали погане виховання. Я своїх дочок привчала до акуратності, відповідальності, допомоги по дому.
Мій батько отримав квартиру в іншому місті, і я вирішила переїхати в неї, коли я дізналася про те, що подруга хоче виїхати зі свого селища, запропонувала їй у цьому допомогти та покликала жити до себе, квартира велика – три просторі кімнати, тому з розміщенням ще однієї людини не мало виникнути жодних проблем, перед переїздом подруги я подивилася вакансії та домовилася в одному місці про співбесіду, грошей у неї було небагато, тому перший місяць я запропонувала пожити безкоштовно, і навіть купила для неї диван
Мій батько отримав квартиру в іншому місті, і я вирішила переїхати в неї. Було незвично жити в чужому, незнайомому мені місті, де нема ні друзів, ні родичів. Тому
Ми з чоловіком точно знаємо, що його батьки мають гроші, вони чудово знають, що ми так довго мріяли про своє помешкання, і не хочуть нам допомогти, не розумію, як можна бути такими скупими, вийшла заміж за сина заможних батьків, але не це стало вирішальним чинником, звісно
Ми з чоловіком точно знаємо, що його батьки мають гроші. Вони чудово знають, що ми так довго мріяли про своє помешкання, і не хочуть нам допомогти. Я не
Усе було добре, поки не приїхала його мама, приїхала вона з дочкою лише на три дні, до їхнього приїзду готувалася — прибрала квартиру, помила підлогу, приготувала смачну їжу та напекла пиріжків, всіляко намагалася їм усім догодити, обслуговувала їх, у результаті другого дня вона з сином пішла гуляти, почувши, як він назвав мене своєю сім’єю
Так вийшло, що вже 10 місяців винаймаю квартиру з другом, нас пов’язує тільки побут та близькість. Щоправда, останнім часом почалися з його боку фрази, що ми сім’я, що
Рік тому мені з великою родиною довелося переїхати жити в іншу країну, залишивши буквально все, що я мала, у тому числі й друзів, період адаптації дався більш-менш легко, але тільки доти, доки я не усвідомила, що залишилася зовсім одна, зрозуміла, що незабаром не буде кому навіть вислухати мене
Рік тому мені довелося переїхати жити в іншу країну, залишивши буквально все, що я мала, у тому числі й друзів. Період адаптації дався більш-менш легко, але тільки доти, доки
Мені 23 роки, чоловікові 54, ми познайомилися на роботі, він був начальником відділу, в якому я була стажером, нам доводилося часто спілкуватися по роботі поза офісом, але завжди з колегами, наодинці жодного разу, жодних натяків, навіть на маленький флірт, не було — адже він ровесник моїх батьків
Мені 23 роки, чоловікові 54 (так, це не друкарська помилка). Ми познайомилися на роботі, він був начальником відділу, в якому я була стажером. Нам доводилося часто спілкуватися по роботі
Дочка жила зі мною до 27 років, о 20-й вийшла заміж, жити було ніде, стали жити в моїй двокімнатній, зять вважав, що оскільки квартира тещі, то з чого це він у ній щось робитиме, хоча прийшов із рюкзаком на все готове, тобто квартирою користуватися, меблями, побутовою технікою, аж до того, що і постільна білизна і рушники, ну повністю все, зайшов і все є. Нормально це? А ось щось відремонтувати чи плитку покласти у ванній – ще чого! У тещині квартирі! Але дуже природно жити, як у своїй, і користуватися всім, що там є, і якось одразу забувається, що все тещино
Після прочитання історії, про невдячну доньку, напишу зі свого досвіду. Дочка жила зі мною до 27 років, о 20-й вийшла заміж, жити було ніде, стали жити в моїй
Коли старшій виповнилося 6 років, ми зважилися ще на одну дитину, хотіли зміцнити шлюб, однак після появи другої доньки все стало ще гірше, чоловіка на роботі підвищили, він став начальником нового відділу, тільки коли дочці виповнилося півтора роки, я дізналася про страшну правду, з того часу, як чоловік став начальником, він вступив у зв’язок зі своїм заступником, дівчиною на 6 років молодшою, він зраджував мені з нею майже рік, доки вона не вийшла заміж за іншого, після її весілля він зірвався з котушок, пішов у запій, звільнився з роботи, вчинив мені скандал
Я вийшла заміж у 20 років. Ми з майбутнім чоловіком познайомилися, коли я навчалася ще у школі, почали зустрічатися, потім жити разом у нього. Я дізналася, що чекаю

You cannot copy content of this page