Життєві історії
Олег і Катерина жили звичайним життям молодого подружжя — працювали, виховували маленького синочка Ромчика і часто їздили відпочивати на дачу свекрів — Івана Петровича та Вікторії Іванівни. Кілька
— Без образ? Олю, ну скажи, що ти на мене не ображаєшся! Нам же було добре разом? Оля шморгнула носом, подивилася на Сергія і кивнула. — Було… —
Валентина вважала себе зразковою свекрухою. Вона ніколи не втручалася у справи молодих, просто цікавилася. А що тут поганого? Рідна ж родина! Коли син Олександр одружився з Аліною, жінка
— Димко! Іди сюди, шибеник! Гайда з нами футбол! — Я?! — Димко навіть трохи отетерів від такої перспективи. — А, можна?! Діма кинув свій велосипед, у якого
— Все майже, про що мріяла, у мене є, — каже Ліза. — От реально, все, чого хотіла у двадцять: затишна квартира, робота, яка не дратує, і кіт,
“Та що ж за життя в мене таке! Люди зовсім он з жиру бісяться, на курорти їздять, а тут”, — схлипнула невістка і вискочила з-за столу. Ганна Олегівна
— Сестричко! У тебе взагалі гордість є? — Ритка була в родині молодшою, але не найбільш мовчазною. — Богдан від тебе до іншої пішов, ти второпала нарешті? Усе,
Віка вчинила підло. Так гидко і низько, немов плюнула в душу. Розтоптала, знищила віру в чесність, порядність, у просту вдячність. Віру в людей і в дружбу, особливо жіночу.
— Олено, ось тільки не треба робити такі очі. Я що, не права? Я до вас у няньки не наймалася! — вкотре відрізала Людмила Іванівна єдиній доньці. —
— Я десять разів чула відмову у своєму проханні. Та що там, навіть більше, — журилася моя знайома. Ось адже дивно. Знаєте, є такі пари, дивишся на них