Головна

Життєві історії

— Ох, Танько, ну ти ж вилитий батько. Фігура квадратна, плечі широкі, ноги короткі. Та й личко, ти вже не ображайся… От нема за що зачепитися! Може, макіяжик? – Катерина Іванівна бралася за палетку. Засмучена Таня не пручалася. Сподівалася, а раптом і справді допоможе. — Ні, так ще гірше! – руйнувала надії доньки Катерина Іванівна, роздивляючись результат своєї праці
Життєві історії 0
— Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз, – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись, відкинувся на спинку стільця. – Я, якщо чесно, абсолютно непристойно об’ївся. Дуже смачно! —
У рідне місто вона поверталася спантеличеною. Син її абсолютно не потребував. На роботі нею всі відверто користувалися. Марія ось теж стала зовсім самостійною. Їй було навіть трохи прикро за себе. Кілька тижнів вона перебувала десь глибоко в своїх думках. А потім вирішила: «А чи не піти мені в декретну відпустку замість Марійки?»
Життєві історії 0
Анна Павлівна прокинулася вранці в п’ятницю з дуже дивним відчуттям. Їй наснився яскравий сон, детальний і незабутній. Якби вона була забобонною, то одразу почала б панікувати, тому що
— Людо, ну дивись. У Міланки вже своя квартира є, велика, з ремонтом, у новому будинку. Півроку тому вона здала на права, і ми з чоловіком одразу ж купили їй нову машину, позашляховик. Ще в неї відкрито рахунок у банку. Батько щомісяця перераховує туди всі відсотки від своїх акцій і облігацій, а їх досить пристойна кількість. Тож подумай гарненько. Якщо раптом усе складеться, на твого сина чекає чудове, безбідне життя
Життєві історії 0
— Мам, тату, я сьогодні не один! – Павло прийшов із роботи трохи пізніше, ніж зазвичай, і тепер м’явся в коридорі, не проходячи вглиб квартири. — Синку, ти
За той час, поки Олена росла, у неї змінилися три вітчими. — Ну не сидіти ж мені одній, – говорила Ірина Петрівна доньці. – Адже ти у мене зʼявилась у двадцять років, для себе і не жила, вважай. Олена беззаперечно знайомилася з черговим дядьком Юрою або дядьком Сашком. Поводилася слухняно і ввічливо. А вечорами, вже лежачи в ліжку і дивлячись у стелю, мріяла: «Господи, скоріше б я вже виросла. Як же набридло всім догоджати, відповідати і мовчати! Ось поїду від мами і заживу своїм справжнім життям»
Життєві історії 0
Олена тихо плакала, боячись розбудити Сергійка. Але ж їй здавалося, що запас сліз вона вичерпала ще півроку тому, коли аварія забрала в неї чоловіка, Ігоря. Виявляється, ні. Безробіття,
Добре, що мама не дожила до цього моменту, вона б прокляла батька за такий заповіт, хоч і палко його кохала, бідна мама, вона навіть не здогадувалася, що її чоловік був зрадником
Життєві історії 0
Про свого зведеного брата Наташа дізналася, коли нотаріус зачитав батьківський заповіт. Так, основна частка належить Наташі, але дача — якомусь Пономаренко Віктору. Дитина була позашлюбом, якій батько дав своє
— Я, бабусю, з компанії, де роблять прилади, за допомогою яких вода з крана джерельною стає. Чистою і свіжою, як у стародавні часи, коли хімії не було і можна було пити водичку просто з річки
Життєві історії 0
Після дзвінка, майже одразу, наче чекала, двері відчинила старенька бабуся років вісімдесяти. — Здрастуйте. — Доброго дня, юначе. — Ви так сміливо двері відчиняєте, навіть хто там не питаєте, не
Обговорення на сімейній раді тривало недовго. Бабусин будинок вирішено було відбудувати заново. Усі дорослі члени сім’ї виділяли на цю добру справу певну суму. А відповідальність за саме будівництво поклали на мене. Чому? Тому що я за фахом інженер-будівельник. Щоправда, досвіду в мене не так багато, лише два роки тому закінчив університет. Але в решти в сім’ї не було й цього. До того ж грошей у мене немає. Звідки вони в молодого фахівця на самому початку кар’єри? Тож, не маючи можливості вкластися в цю справу фінансово, буду безкоштовно працювати сам
Життєві історії 0
Взимку в бабусі згорів будинок. Рідні у старенької багато, і її було кому прихистити. Але доля будинку в селі дуже всіх хвилювала. По-перше, це було улюблене місце літнього
— А виделки немає у вас? Я руками їсти не привчена. — Виделки? – ахнула Алла Петрівна, – та звідки ж? Ми зроду ложками їли, виделок і не тримаємо. — Звикай! – засміявся Григорій, – Тут тобі не місто, порядки інші
Життєві історії 0
В Алли Петрівни одружився нещодавно молодший син, Григорій. І, начебто, радіти треба, щастя ж, син сім’єю обзавівся, та от не радіє ніяк. А все тому, що Григорій наречену
— Ось не стане мене, Демʼяне, – частенько наставляла вона хлопчину, – Ти замість мене станеш людям допомагати. Плату ніколи ні з кого не бери, що дадуть самі, то й добре! Людям усім допомагай, нікому не відмовляй, бо пропаде дар
Життєві історії 0
Дід Демʼян встав сьогодні затемна, ще до півнів. У простий полотняний мішок склав окраєць хліба, кілька яблук, підперезався, взяв у кутку біля дверей свою палицю і, підіперши ворота,
Згадала Катя, як ще бабуся в дитинстві, піднявши голову до неба, просила Бога послати дощик у разі посухи або, навпаки, тепла, щоб погріло яскраве сонечко землю, щоб людям бути з урожаєм. — Напевно, чи просимо погано нині, чи слухати нас уже не хочуть там, на небі
Життєві історії 0
Усе, все пропало! Катерина Федорівна з тугою дивилася на те, як результати її багатоденної праці знищила безжальна стихія. Полікарбонат з теплиці розтріпало так, що листи валяються по всьому

You cannot copy content of this page